волосина

ВОЛОСИ́НА, и, ж.

Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини.

Сива волосина ясно виділялася на тлі темної зачіски (В. Собко);

Заплющив [Артур] очі й полетів сторчма в .. темряву, з усіх сил намагаючись не втратити ані волосини зі своєї бідної забинтованої голови (Ю. Андрухович);

// Окрема волосинка на виробах зі шкіри тварин.

Намерзнусь, було, взимку, бо кожух такий, що волосина від волосини – на палець (Ганна Барвінок);

Живець чималенький, гачок теж такий, що й бугая вдержить, а ліска – у двадцять п'ять волосин (Остап Вишня).

◇ Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні, на ни́точці) див. ви́сі́ти;

(1) До волоси́ни (до волоси́нки) – повністю, до кінця.

– Чи місяця дістануть, чи ні – не знаю, а чуба твого обскубуть до волосинки (М. Стельмах);

– А ти весь у батька вдався, весь, до волосини (А. Хорунжий);

(2) І волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́, рідко не заги́не) з голови́ чиєї, у кого, рідко кому і без дод. – з ким-небудь нічого не трапиться.

Але й волосина вам із голови не загине! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний);

– Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впаде з голови! (А. Дімаров);

(3) [І (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос, на волоси́нку і т. ін.), перев. з дієсл., із запереч. – ніскільки, зовсім, нітрохи.

– Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ'яненко);

Днів з п'ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний);

– А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький);

– Та що, – мовила баба, – вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко);

– Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко);

(4) На волоси́ну (на волоси́нку) – трохи, зовсім мало.

Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний);

На волоси́нці (на волоси́ні, на волосо́к і т. ін.) див. волоси́нка;

Не дава́ти / не да́ти [й] волоску́ (волоси́ні, во́лосу і т. ін.) впа́сти з голови́ див. дава́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волосина — волоси́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. волосина — -и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Ні на волосину — ніскільки, нітрохи, зовсім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волосина — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Фразеологічний словник української мови
  4. волосина — ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав (Назар) сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю. Словник синонімів української мови
  5. волосина — ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Намерзнусь, було, взимку, бо кожух такий, що волосина від волосини — на палець (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах