вродитися

де (не) посі́й (посі́єш), там (то) (і) вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. (Микола:) На всі сторони мотається (Виборний); де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах). 2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

народи́вся в соро́чці. Везучий, удачливий, щасливий. Він народився в сорочці. Він досяг усього, чого тільки може побажати собі найвигадливіший честолюбець. Так гадають усі (Ю. Шовкопляс); Василь народився в сорочці. Інакше, як пояснити, що з першого й до останнього дня війни провоював у піхоті й відбувся лише легкою контузією? (О. Підсуха); Я, мабуть, унікум, народився в сорочці. І ви знаєте, я абсолютно певний, що доживу до глибокої старості (Ю. Смолич). в соро́чці вроди́вся. Вони саме ставили підписи під актом, коли до кімнати вбігла молоденька сестра, сповістила дзвінко: все пройшло добре!.. Просто-таки в сорочці вродився (О. Гончар). народи́вся без соро́чки (нещасливий). Не для мене був той пишний цвіт (любов), Обсипались на інших пелюсточки… Але не скаржусь, що на білий світ Я народивсь, як кажуть, без сорочки (Д. Павличко).

як (мов, на́че і т. ін.) (з-під (з) землі́) вроди́тися. Несподівано з’явитися де-небудь. — Олексу тернівщанського ловлять! Не було, не було, і ось він є: як з-під землі вродився, щоб збаламутити увесь ярмарок (О. Гончар); Я тільки почула на роботі, що прибув у контору такий лист, а прийшла додому — гарба соломи на подвір’ї, наче вродилася (О. Гончар).