вскочити

вско́чити в за́шморг. Опинитися в небезпечному становищі. — Старайся як можна далі відійти (від концтабору), але йди обережно, щоб де знову в зашморг не вскочив (Ю. Збанацький).

вско́чити ви́ще халя́в. Потрапити в неприємне, скрутне становище. — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (М. Коцюбинський).

вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в раху́бу). Потрапити в неприємну ситуацію, зробивши щось необдумане, допустивши якусь помилку і т. ін.; завдати собі клопоту. Той резидент ніколи не зичив добра гетьману і коли радить, то тільки на безголів’я. Треба буде остерегти, щоб бува не вскочив у якусь халепу (М. Лазорський); — Отак і повинні ми відчувати твердість влади, — глибокодумно прорік Кошіль, тільки зараз збагнувши, в яку халепу він ускочив через свою дурість (М. Стельмах); Він підтюпцем рушив униз, розуміючи вже, що встряв у якусь рахубу (С. Голованівський); // Виявлятися причетним до чого-небудь поганого, осудливого, бути замішаним у чомусь. Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те місце, звідки вони були взяті, склав акта і поїхав геть, не сказавши ні слова, Йонька плювався всю дорогу.., всю вину звалив на хлопців: — Через вас, белебенів, у халепу вскочив (Григорій Тютюнник).

вско́чити і ви́скочити. Вийти із складного становища, позбутися небезпеки. — Тут, либонь, і той не зуміє дістати зайвого життя на продаж, хто меткий, хто вміє вскочити і вискочити (Є. Гуцало).

скака́ти (вска́кувати) / ско́чити (вско́чити) в гре́чку. Зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв’язки. (Зінька (сама):) Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати (М. Кропивницький); Розумиха побожно перехрестилась — Чого ж би вас бив Лелека?.. вдовою прожили чесно: все село знає .. Не сушіть голови задурно.— Дуже вже старий для мене.— Не скакатиме в гречку, дома сидітиме біля жінки (М. Лазорський); Злі язики розпускали плітки, начебто його Жанночка скаче в гречку з Михайлом Чорногором (Л. Дмитерко); Як би він не жив, та жив, аби в чужу гречку не вскакував (Укр.. присл..); — Дивіться, ще оступимось… Скочимо в гречку.— А чого б не скочити? (Ю. Мушкетик); І за що ж мусить погибати хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? А Олекса Сенчило стоїть посеред колеса (присуджений до страти). За те, що трапилось, може, раз на віку, вскочити в гречку! (П. Куліш); — Чого це ти очі опускаєш, як на другий день після весілля? Може, десь в гречку вскочила та тепер глипаєш очима? (Григорій Тютюнник). скака́ння в гре́чку. Більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скакання в гречку (П. Куліш).

як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі не вско́чить. Дуже лагідно, улесливо запобігає перед ким-небудь, підлещується до когось. (Герцик:) І знов, котрий лисичить, умизгається та лебезує, мов у вічі не вскоче (вскочить), — чи не частіше всього держе (держить) за пазухою каменюку?.. (М. Кропивницький). тро́хи у ві́чі не вско́чить. — Кульбако, розказуй вірш. — Він і на неї смиренником, святенником, трохи у вічі не вскочить: — Ганно Остапівно, який вірш? (О. Гончар).