вскочити

В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).

ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ) (стрибками проникнути всередину), ВСТРИБНУ́ТИ (УСТРИБНУ́ТИ), ВПЛИГНУ́ТИ (УПЛИГНУ́ТИ). — Недок.: вска́кувати (уска́кувати), встри́бувати (устри́бувати), вплига́ти (уплига́ти). І рад би Вовк в які ворота вскочить (Л. Глібов); Панько.. ускочив у дерев'яний великий цебер (Б. Грінченко); Останнім у човен встрибнув командир (П. Автомонов); Заєць вплигнув в темну печеру (І. Нечуй-Левицький); Продер (Вовк) глупої ночі під стріхою в кошару дірку та й уплигнув серед овечки (Остап Вишня).

ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ) (потрапити в неприємне, скрутне становище, біду і т. ін.), ВЛИ́ПНУТИ (УЛИ́ПНУТИ) фам., ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ) фам., ВТЕЛЕ́ПАТИСЯ (УТЕЛЕ́ПАТИСЯ) фам., ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ (УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ) фам., ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ (УШЕЛЕ́ПАТИСЯ) фам. — Отсе вскочила, — думала вона. — Ні, не буду я тут, не витримаю (М. Коцюбинський); Треба щось діяти, а то так, чого доброго можна влипнути в історію (І. Цюпа); Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Грицько Григоренко); — Ну, втелепався ж оце писар!.. — реготався на всю світлицю о. Артемій (І. Нечуй-Левицький); Нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (К. Гордієнко); — Може, думаємо, здуру хлопець в біду вшелепався (О. Гончар).