гадина

гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого. Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв’язку з чимсь. Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети).

підколо́дна (потайна́) гадю́ка (га́дина); підколо́дний (потайни́й) гад, лайл. Підступна, зловмисна людина. — Хіба ж ти людина! Кидався до неї з кулаками. А вона тільки плечем поведе, сміється, гадюка підколодна (Н. Рибак); Іду я — і дихати мені важко.., і вогонь пече мені в грудях, наскрізь пропікає. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (С. Журахович); — Сам де ошивався? По тилах, по базах? Гад ти підколодний, ще знайдеться на тебе управа! (Є. Гуцало).

пригрі́ти гадю́ку (га́дину, га́да і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), грубо. Виявити турботу, піклування про того, хто потім віддячує злом; помилитися в комусь. Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: “Так оце воно таке, твоє благородіє? Пригрів на грудях гадюку?” (О. Гончар); (Андрій:) Не оступавсь би за його (за нього). А то, бач, пригрів гадюку у пазусі, вона й укусила (М. Костомаров); Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою! (В. Кучер). пригрі́ти га́дину. Це гадина, котру ми пригріли,— мовив, зітхнувши, кооператор (В. Підмогильний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадина — га́дина іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гадина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що гад 1). 2》 перен., зневажл. Те саме, що гад 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадина — (людина) батяра, брехун, драб, злодій, дурисвіт, пройдисвіт, кацап, кацапюра, москвин, падлюка, паскуда, підлота, погань, поганець, ошуканець, шахрай, див. обманщик, бродяга, вор, гад, росіянин Словник чужослів Павло Штепа
  4. гадина — ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить (Біблія. Пер. І. Огієнка); – А от що я тобі скажу. Давай лишень мінька [обмін] на одежу та виходь із сієї пакосної ямки. Словник української мови у 20 томах
  5. гадина — Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить. Нарікання на невдячних пасербів, або годованців. Сичить, як гадина піл корчем. Дуже лютий, дуже лихий. Гадину вигрів за пазухою, а тепер вона кусає його. Нарікання на невдячних вихованців. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гадина — див. злий; змія Словник синонімів Вусика
  7. гадина — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  8. гадина — Га́дина, -ни, -ні; -дини, -дин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гадина — ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Ключник відскочив, немов укушений гадиною (Фр., VI, 1951, 171); Коли гадина кусається — її вбивають! (Кач., Вибр., 1953, 77); *Образно. Ми підемо пісками навмання, Приспавши в серці гадину зневір’я (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах