гадка

ані́ (ні) га́дки (собі́ (, ані́ ду́мки)). 1. Хто-небудь нечутливий, байдужий до всього. Її наб’ють, а вона ні гадки! (Панас Мирний); Бачите, бачите, сусідо? Сидить собі і ні гадки, ані думки. Йому байдуже, що, може, і хату спалять, і хазяйство пограбують, і старцями по світу пустять (Григорій Тютюнник); // кому. Байдуже. Почав (горобчик) знов гуляти веселенько. Ні гадки йому (Леся Українка). 2. Зовсім не турбуватися про кого-, що-небудь, не згадувати кого-, що-небудь. Жде вже Ринця три неділі, ходить, сердиться, кричить,— ані гадки про весілля, Мирко чує все й мовчить (О. Маковей); Їм (панам) що? — четвертий каже.— Вони собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ані гадки (Панас Мирний); Усе, коли б собі та собі, а про сиріт та безталанних ні гадки! (Панас Мирний). 3. Ні про що не думати. П’яний заснув серед улиці, вид устромивши в болото, І — ані гадки: хропе, мов на м’яких подушках (В. Самійленко); Аниця ні гадки собі, йде та розповідає за пшеницю (Л. Мартович).

ве́ртиться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) у кого. Хтось весь час думає про кого, що-небудь. — Та сідайте ж бо! — припрохувала Хима, а в самої вертілось на думці: “Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму свата?” (М. Коцюбинський); В кожної доярки вертілося на думці: а навіщо ж ти Марка зігнав (з ферми)? (К. Гордієнко); А п’ятнадцять карбованців так і вертяться у мене на умі. Уже я розщитала (розрахувала) собі, чого й купити... (Панас Мирний); — От так ми (мені) до рання на гадці вертілося!.. (І. Франко).

ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) (в го́лову (до голови́)) кому, чию (чиєї) і без додатка. Хто-небудь починає думати над чимсь. Не раз йому (Федорові) западала думка: втекти куди-небудь… світ за очі (Панас Мирний); Мимоволі приходила у голову думка: “Ну, як устане, та розвернеться..!” (Г. Хоткевич); — Отже, що я тобі, Федоре, скажу,— почав Олексій Іванович,— щоб ти не думав про мене такого, щоб часом і гадка ніколи не западала про те в твою голову, то я тебе навіки від панщини увільняю (Панас Мирний); Очі Марусяка наливалися кров’ю. В перший раз прийшла йому до голови гадка, що дійсно: захотіла — пішла (Маруся).., захотіла — назад вернула си (вернулася) (Г. Хоткевич); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини..). в го́лову сту́кала ду́мка. Віталій.., припавши до ілюмінатора, напружено дослухався до неба, а в голову стукала .. думка: “Ми — ціль!.. Нас летять бомбити!” (О. Гончар).

думка́ми (гадка́ми, ду́мкою і т. ін.) літа́ти, нар.-поет. 1. за ким. Часто згадувати кого-небудь, думати про когось. — Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький). 2. де. Мріяти про щось. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник); І мислю хто зна де літая (літаючи), Під носом бачить (Еней) коровод (хоровод) (І. Котляревський). заліта́ти в думка́х. Залітала в думках далеченько і Явдоха, поспішаючи за синовою долею (О. Ільченко). ми́слі вита́ють дале́ко чиї. Мстислав сидів мовчазний, .. мислі його витали далеко (А. Хижняк).

думки́ (гадки́) беру́ть (обсіда́ють) / взяли́ (обсі́ли) кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані неспокою, тривожних роздумів, переживань. Взагалі всякі думки брали (Марусю).. Про Марусяка нема чого й говорити: в нім наживала собі .. страшного ворога (Г. Хоткевич); Це знов обсіли мене дурні думки .. І що мені робити з ними, навіщо вони мені?.. (М. Коцюбинський). думки́ обсіда́ють / обсі́ли го́лову. — Сидів він (дервіш) .. в глибокій жалобі, .. думки обсіли стару його голову (М. Коцюбинський); Ще важчі думки обсіли Даринці голову (І. Вирган). думки́ та гадки́ взяли́. Вона (Катря) й сіла коло вербового кореня..; взяли її думки та гадки (Марко Вовчок). думки́ та гадки́ обсіда́ють го́лову. — Чого пан сотник зажурився? — ударом руки прибив усі спомини підполковник.— Думки та гадки обсідають голову? (М. Стельмах). ду́ми-гадки́ обсі́ли го́лову. Думи-гадки обсіли його (Антонову) голову (С. Чорнобривець). думки́ гризу́ть го́лову. Текля не спала ніч, думки гризли голову (К. Гордієнко).

думки́ (гадки́, ду́ми) сную́ться в голові́ чиїй. Хто-небудь напружено думає про щось (перев. тривожне або неприємне). Тяжкі думки снувались у його (Зіньковій) хворій голові .. Що він лихого зробив людям? (Б. Грінченко); Андрій Гордійович збирався зразу ж заснути .. Але, як на те, сон не брав його. Тривожні думки одна за одною снувалися в його голові (М. Трублаїні); Він (Тарас) не проводив сестри до кошари, в його голові снувались інші гадки (С. Ковалів); Хима лежала на полу, розплющивши очі: і в її голові снувалися думи (М. Коцюбинський). ду́ма за ду́мою сную́ться в голові́. Дума за думою снуються в голові у Платона. В хаті тихо, ніхто не заважає думати про найдорожче для солдата (І. Цюпа).

заки́нути га́дку про кого—що. Перестати думати про кого-, що-небудь; забути. Та цур йому, власному лихові, я про нього давно гадку закинула (Леся Українка).

і в га́дці (в ду́мці, на ду́мці і т. ін.) (собі́) не ма́ти. 1. чого. Зовсім, ніколи не думати про що-небудь. Ні, і в гадці не мав собі, що коли-небудь переступлю цю страшну браму (тюрми). Вона ж тільки для злочинців, для людей нечесних (Ю. Збанацький); То тепер тільки стали городи обгороджувати, а тоді — ніхто цього й на думці не мав (Панас Мирний); Він і на думці не мав, що Жакліна — поетеса (І. Муратов); Не кажіть мені про те, не люблю. Я й в мислі не мав такого (М. Коцюбинський). на́віть у га́дці не ма́ти. Самусь розкошував, нахабнів і возносився в гордині, навіть у гадці не маючи, що ця ласкава й гостинна циганочка може завдати йому такого удару в спину, якого ще не завдавав ніхто (П. Загребельний). 2. чого, рідше про що. Зовсім не знати чогось, не здогадуватися про що-небудь. Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім торкнувся (О. Гончар); Йому закортіло щось сказати таке, про що й у гадці не мали ні князі, ні сам глибокомудрий Дуліб! (П. Загребельний); В той день Ерік і на думці не мав, що незабаром Олесь стане найближчим його другом (П. Панч). 3. перев. з інфін. Не виявляти наміру, бажання, не збиратися щось робити. Але ж Отава і в гадці не мав утікати чи рятуватися (П. Загребельний); Він і в думці не мав її сватати (І.Нечуй-Левицький); // Не чекати чогось, не сподіватися на щось. Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина. Тепер вона радніша б смерті, ніж такому (Панас Мирний).

і га́дки (ду́мки) нема́ (нема́є, не було́) у кого, рідше кому і без додатка. Хто-небудь і не думає про когось, про щось, не має намірів, не збирається щось робити. — В інших радгоспах чабанам уже газові плити збираються ставити, а нашому начальству про це й гадки нема (О. Гончар); Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський); І Гризельда, і усі двірські панки ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький).

(і) га́дки не да́ти. Не зрозуміти, не збагнути. Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! (Т. Шевченко).

(і) га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. (Трохим:) Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, Думки-гадки не мають (Т. Шевченко); А калина з ялиною.. Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та співають (Т. Шевченко). не ма́ти собі́ нія́кої га́дки. — Прокурор викликає Гузиря до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (С. Чорнобривець). 2. про кого—що. Зовсім, ніколи не думати про кого-, що-небудь. — Князю! Що вийде з нашого кохання? Ви, князі, про це й гадки не маєте (І.Нечуй-Левицький); І гадки не мала (Тоня) про якогось там Віталика (О. Гончар). й га́дки нія́кої не ма́ти. Про такі ж речі, як доля або недоля, щастя або безталання, вона й гадки ніякої не мала (Панас Мирний). і га́дки й ду́мки не ма́ти. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом (І.Нечуй-Левицький); // Не задумуватися над чим-небудь, не здогадуватись про щось. Куліш був певний, що робить велику честь Тарасові, запрошуючи його бути боярином на своєму весіллі, а Тарас про це й гадки не мав! (О. Іваненко); Вони (молоді референтки) й гадки не мали, що за краснобайством залицяльника ховалася дрібна душа (В. Большак); // Не сподіватися на що-небудь. Ніколи й гадки не мала, що їй доведеться працювати разом з ним (О. Донченко); // Не уявляти, не могти уявити чогось. Чимало прочитала такого в газетах, але чомусь і гадки не мала, що воно може стосуватися й її (С. Голованівський); Ніхто навіть і гадки не мав, що командир вагається або хвилюється (Ю. Яновський); // Забути про щось. І гадки не має, що до хати треба принести води (М. Стельмах). 3. про що. Нічого не знати про щось. Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав (Ю. Бедзик); Теперішні молоді женяться та віддаються, а як то заведено — і гадки не мають. Хіба колись дівка ішла заміж і не знала, як то весілля грати? (Є. Гуцало); Він, малий Меркурій (хлопчик), ще й гадки не мав про політику, що так схожа на людоїдку (М. Стельмах); Циклотрон значно розширив можливості експерименту і дав змогу вивчати фізичні ефекти, про які досі науковці й гадки не мали (З журналу). 4. перев. з інфін. Не виявляти наміру, бажання, не збиратися щось робити. Пани постерегли (зрозуміли), що вони пошились в дурні, що Богдан і гадки не має миритись (І.Нечуй-Левицький); Сумні почуття (Сохацького) підігрівалися натяками й докорами матері та, зрештою, й повсякденною поведінкою дружини, яка й гадки не мала міняти свої звички та уподобання (Л. Дмитерко). і ду́мки не ма́ти. — Я й думки не маю тікати од тебе, коли я сама сюди прийшла (І. Нечуй-Левицький); Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (О. Довженко).

лама́ти (рідко ломи́ти) (собі́) го́лову над чим, рідше про що і без додатка. 1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь. Сам собі ламав голову над тим — що ж таки трапилось? (А. Головко); Хлопець часом починав вірити в ті пророкування, відчував себе “науковцем”, марно ламаючи голову над з’ясуванням суті такої наукової професії (Іван Ле); Василь .. ламав собі голову, чому не сподобалися Петрові такі мудрування про любов (О. Маркуш); Про це (з’ясування) нічого й голову ламати (І. Нечуй-Левицький); // Розмірковувати над чимсь, гадати про що-небудь. Дід ще довго стояв серед хати, ламаючи голову, який саме з двадцяти запечатаних млинів порушив заборону, але так і не дійшов якогось певного висновку (І. Кириленко); — А я ламаю дурно голову. Десь бачив ніби, а де… (Василь Шевчук); Вона ломила собі голову над іншою загадкою: — Мені лише цікаво, яку штуку втне нам тітка Клавда (Ірина Вільде). лама́ти (в гадка́х) го́лови (про всіх або багатьох). В дебатах приймає участь і Варвара.. — А я так скажу оце: недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Дядьки гомоніли собі та ламали голови, куди то їм випаде їхати (Григорій Тютюнник); Дивувались пастухи, ламали в гадках голови: — Хто він? Був, мабуть, важною птицею (О. Гончар); ломи́ти собі́ го́лову. // Перейматися турботами, переживати, шукаючи розв’язання якогось питання, здійснення чого-небудь. Мелашка з матір’ю перешіптувалися, ламали голову, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); Не день, не два .. ламав він собі голову, роздумуючи над тим, як мені викараскатися (вибратися) з того скрутного становища (Я. Гримайло); — А зараз ламайте голову над тим, як узяти ці висоти хитрістю, розумом (П. Гуріненко). 2. Напружено працювати над розв’язанням якогось складного питання; робити щось. А Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів (Панас Мирний); Вчені ламають голову над тим, як людям епохи НТР найдоцільніше використовувати дозвілля (П. Загребельний); Став би я заради грошей голову ламати! (Ю. Яновський); Цілий колектив досвідчених інженерів ламав голову над проблемою дамби! (Я. Баш). пополама́ти го́лову (тривалий час). Господи, скільки я голову пополамав, поки дошпортався, в чім діло… (І. Нечуй-Левицький).

ма́ти ду́мку (га́дку). 1. яку, перев. з інфін. Виявляти намір, бажання що-небудь зробити. — Не думайте, Антоне Дем’яновичу, що я зовсім не мала думки видати за вас Марусю. Борони Боже! (І.Нечуй-Левицький); — А не говорили вам, що мужики мають думку подушно ділити панську землю? — Ні, цього я не чув (М. Стельмах). 2. про кого—що, яку. Плекати які-небудь мрії, виношувати якісь плани, розмірковувати над чимсь і т. ін.; думати про когось, щось. Олександра Браніцька мала думку про народні школи й про банки для селян (І.Нечуй-Левицький); По синьому морю Лебідь поринає; Не простацьку Голка Думку собі має… (П. Куліш); — Робіть так, аби моїм дітям кривди не було, бо я маю таку гадку, що відси (звідси) я вже не годен вийти (В. Стефаник); А тут ніхто, навіть мої хлопці не знають, що я за гадку маю (І. Франко).

ма́ти на ду́мці (рідше на га́дці, на ми́слі, у ду́мці і т. ін.). 1. кого, що. Думати про кого-, що-небудь. З ранку до вечора залюбки розповідав би їй про все, що мав на думці (І. Муратов); Скажи мені, серце моє, що маєш на гадці (П. Чубинський); Він ще тоді добре втямив, .. що небезпечно говорити те, що думає чоловік, що має на мислі… (І.Нечуй-Левицький); // кого. Сподіватися на одруження з кимсь; кохати когось. — Сватає тебе князь Єремія. Чи підеш ти за його (нього) заміж, чи, може, маєш на думці кого іншого? (І.Нечуй-Левицький); // що. Задумувати, замишляти що-небудь. — А може,.. знов має на думці недобрий замір, — тихо обізвалась Тодозя (І. Нечуй-Левицький); Може, щось інше має на думці? Може, .. вирішила звести з нею отут свої останні рахунки? (О. Гончар). ма́ється на ду́мці. Малося на думці, що всі озброєні захисники фортеці (Бастилії) повинні перейти у розпорядження повсталого міста (З журналу). 2. кого, що. Бути впевненим у чомусь, розуміти, усвідомлювати щось. Бурлаки стояли ні живі ні мертві.., і кожний мав на думці, що їх хитро дурять (І.Нечуй-Левицький). 3. з інфін. Виявляти намір, бажання що-небудь робити, зробити. Соломія потихеньку сказала матері, що Роман має на думці її сватати (І.Нечуй-Левицький); — Значить, стріляти в полоненого ви не збиралися? — спитав (Андрій) уже примирливішим тоном.— На думці не мав! (Ю. Бедзик); Король (тривожився).., чи не має він (Єремія) часом на думці одбити його рід од польської корони і його самого скинути з престолу (І. Нечуй-Левицький).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять (Микиті) усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені (з підірваним здоров’ям) люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський). 2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).