гадка

ГА́ДКА, и, ж. Те саме, що ду́мка 1-3.

От у таких думках та гадках іде не йде [Маруся], і ноги не служать; і сердиться на себе, чого вона на торг пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 43);

Репрезентант міністерства освіти, як кажуть, виступив з гадкою, що українська література — література народна, для народу, а для цеї останньої, по гадці комісії Нобеко, має лишитися цензура (Коцюб., III, 1956, 278);

Мартинові гадки спорхують раптом, як ті курчата з-під коней (Козл., Пов. і опов., 1949, 8).

◊ Га́дки не да́ти — не збагнути.

Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! (Шевч., VI, 1957, 50);

Гада́ти га́дку див. гада́ти¹;

Губи́тися в га́дках див. губи́тися;

Заки́нути га́дку про кого — що; Заки́нути га́дку за гря́дку — забути, не згадувати, не думати про кого-, що-небудь.

Та цур йому, власному лихові, я про нього давно гадку закинула! (Л. Укр., V, 1956, 70);

Я, наприклад, не розумію, як би я, бувши здоровою, не провела Михаля або Френкеля, не відповіла на їх листи і взагалі "закинула гадку за грядку", раз вони з’їхали з моїх очей (Л. Укр., V, 1956, 427);

[І] га́дки (в га́дці) [собі́] не ма́ти — не думати зовсім, і в думках нічого не мати.

Не журиться Катерина І гадки не має — У новенькій хустиночці В вікно виглядає (Шевч., І, 1963, 23);

— Прокурор викликає [Гузиря] до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (Чорн., Пісні.., 1958, 76);

Не було́ й га́дки — і не думав хто-небудь.

Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось (Вовчок, І, 1955, 281);

Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (Коцюб., І, 1955, 357);

Узяли́ (обсі́ли, обняли́ і т. ін.) думки́ та гадки́ (думки́-гадки́) кого, що — задумався, зажурився, заклопотався хтось.

Узяли її [Галочку] думки та гадки… Тільки і чути її, як важко здихне.. сплакне… (Кв.-Осн., II, 1956, 336);

Думки-гадки обсіли його [Антона] голову (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39);

Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (Вовчок, І, 1955, 7);

Шко́да й га́дки — немає чого й думати, нічого й думати.

— Там би [дома] я спочив хоч мало, Молившися богу. Там би я… Та шкода й гадки, Не буде нічого (Шевч., II, 1963, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадка — га́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири га́дки Орфографічний словник української мови
  2. гадка — Га́дка. 1. Те саме, що думка. У него в умі блиснула гадка, дуже важна в ту хвилю (Галіп, 90); Інстанция скарбова, розглянувши справу і висказавши свою гадку, віддає єїдо державної прокураториї (Б., 1895, 18, 4); ● Здорова гадка — слушна думка. Українська літературна мова на Буковині
  3. гадка — Думка, ідея, міркування, погляд, ур. мисль; (піти) намір, задум; (здогад) припущення, передбачення; У ФР. поняття, підозра <н. і гадки не мав>. Словник синонімів Караванського
  4. гадка — [гадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і гадкие Орфоепічний словник української мови
  5. гадка — -и, ж. Те саме, що думка 1-3). (І) гадки не мати — не думати зовсім, і в думках нічого не мати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гадка — ГА́ДКА, и, мн. гадки́, гадо́к, ж. Те саме, що ду́мка 1–3. От у таких думках та гадках іде не йде [Маруся], і ноги не служать; і сердиться на себе, чого вона на торг пішла (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. гадка — Благородна гадка потребує часу стати тілом. Здійснення благородного задуму потребує часу. Від гадки до діла лише один крок. Підбадьорення швидше братися до діла. Гадка гадку прошибає : журиться, що нічого не має. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гадка — ані́ (ні) га́дки (собі́ (, ані́ ду́мки)). 1. Хто-небудь нечутливий, байдужий до всього. Її наб’ють, а вона ні гадки! (Панас Мирний); Бачите, бачите, сусідо? Сидить собі і ні гадки, ані думки. Фразеологічний словник української мови
  9. гадка — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  10. гадка — Га́дка, -дки, -дці; гадки́, гадо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гадка — Гадка, -ки ж. Мысль, помышленіе, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то инша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. а ні гадки. і гадки не має. И не думаетъ вовсе; и въ усъ себѣ не дуетъ; и не заботится. Ном. № 4991. Словник української мови Грінченка