1. Словник української мови в 11 томах

гадина

ГА́ДИНА, и, ж.

1. розм. Те саме, що гад 1.

Ключник відскочив, немов укушений гадиною (Фр., VI, 1951, 171);

Коли гадина кусається — її вбивають! (Кач., Вибр., 1953, 77);

*Образно. Ми підемо пісками навмання, Приспавши в серці гадину зневір’я (Л. Укр., 1,1951, 167);

*У порівн. І пальцями старий сотник Настусині коси, Мов дві гадини великі, Докупи сплітав (Шевч., II, 1953, 185).

2. перен., зневажл. Те саме, що гад 2.

— Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати (Шевч., II, 1953, 51);

Я в двері, а вона [панночка] за мною в сад: "Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!" (Вовчок, 1, 1955, 109);

— От гадина! — вимовив Третяк. — А я йому так довіряв. Хто ж його взнає — людина як людина! (Донч., І, 1956, 103).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадина — га́дина іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гадина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що гад 1). 2》 перен., зневажл. Те саме, що гад 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадина — (людина) батяра, брехун, драб, злодій, дурисвіт, пройдисвіт, кацап, кацапюра, москвин, падлюка, паскуда, підлота, погань, поганець, ошуканець, шахрай, див. обманщик, бродяга, вор, гад, росіянин Словник чужослів Павло Штепа
  4. гадина — ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить (Біблія. Пер. І. Огієнка); – А от що я тобі скажу. Давай лишень мінька [обмін] на одежу та виходь із сієї пакосної ямки. Словник української мови у 20 томах
  5. гадина — Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить. Нарікання на невдячних пасербів, або годованців. Сичить, як гадина піл корчем. Дуже лютий, дуже лихий. Гадину вигрів за пазухою, а тепер вона кусає його. Нарікання на невдячних вихованців. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гадина — див. злий; змія Словник синонімів Вусика
  7. гадина — гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого. Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв’язку з чимсь. Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. гадина — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  9. гадина — Га́дина, -ни, -ні; -дини, -дин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)