гу

ні (ані́) гу-гу́. 1. кому, про що і без додатка. Нічого не говорити; мовчати. — Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся, .. і щоб ні гу-гу нікому! Чув? (А. Головко); Чоловічок дуже дивний. Він завжди мовчав, як пень: Ні гу-гу, анітелень (П. Глазовий); Повагавшися трохи, розповіла все про чоловіка, що в гречці їхній ховається. Дід замислився. Велів більш нікому — ні гу-гу (А. Головко); Зізнався я їй (Зіні) про нічного гостя і взяв з неї слово нікому про це ані гу-гу, навіть тітці (В. Логвиненко); // Нічого не могти сказати. ні гу, ні ме. Ні ґу, ні ме (такий) (Б. Грінченко); // без додатка. Не виявляти себе, затаїтися. І танки важко під заграву Пішли по м’ятому снігу, Де ворог ліг і ні гу-гу (А. Малишко); // Нема ніяких вістей від когось, звідкись. — Ждемо місяць, ждемо три місяці, ждемо півроку, ждемо рік — ні гу-гу! Мовчить.. (Ф. Маківчук). 2. до чого і без додатка. Нічого не робити, не братися до роботи. Нач (начальник) сім’ю на пляж повіз, .. А кріпильник — вдома… Другий день вже ні гу-гу й керівник дільниці (С. Олійник); На словах — як на органах, а як до діла — ані гу-гу! (Укр.. присл..); // перев. де, куди. Не виконувати чогось конче потрібного, не йти кудись і т. ін. Турн з серця скреготав зубами, Що в кріпості всі ні гу-гу; А стін не розіб’єш лобами (І. Котляревський); Діждали ми весни.. Сидять собі (люди) по садках.., а на поле ні гу-гу (Нар. опов.). 3. про що. Нічого не знати, не здогадуватися про щось. Юнона з Турном як шутила (жартувала), Еней про теє ні гу-гу; Бо на його туман пустила, Що був невидим нікому (І. Котляревський).