густий

як (мов, немо́в і т. ін.) крізь (че́рез) (густе́) си́то. 1. зі сл. сі́яти, сі́ятися і т. ін. Густо, безперервно (про дощ, мряку). Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв, як крізь сито (Панас Мирний); Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито, сіявся дощ (А. Хижняк). 2. зі сл. ви́дно, ба́чити і т. ін. Невиразно, нечітко, неокреслено. Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (П. Панч); На вулицях видно було, мов крізь сито (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

густий — (про гілки, рослини, що ростуть дуже близько одна від одної) рясний, (про ліс) дрімучий, (близько розставлений) щільний, (про дощ) щедрий. Словник синонімів Полюги
густий — густи́й прикметник Орфографічний словник української мови
густий — Не рідкий; (дощ) суцільний, безперервний; (туман) непроглядний, насичений, із мжичкою <�мрячкою>; (- барви) яскравий, соковитий; (- темінь) непрозиренний, кн. непроникний; (голос) повнозвучний! низький; (урожай) рясний, багатий; (- зілля) рунистий; густенький, густуватий. Словник синонімів Караванського
густий — -а, -е. 1》 Який складається з великої кількості близько розміщених один біля одного однорідних предметів, частин і т. ін.; прот. рідкий. || Який складається з крапель, часток або звуків, що безперервно падають, летять, лунають. || Зробл. Великий тлумачний словник сучасної мови
густий — Густенький, густесенький, густісінький, густобровий, густовітий, густововний, густолистий, густонаселений, густонасаджений, густоростучий, густошерстий, густочубий, густуватий, густющий, загущений, корчастий, непролазний, непрохідний Словник синонімів Вусика
густий — БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст. Словник синонімів української мови
густий — Густи́й, -та́, -те́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
густий — ГУСТИ́Й, а́, е́. 1. Який складається з великої кількості близько розміщених один біля одного однорідних предметів, частин і т. ін.; протилежне рідкий. Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Шевч. Словник української мови в 11 томах