1. Фразеологічний словник української мови

давній

по старі́й (да́вній) па́м’яті. Під впливом колишніх звичок; за звичкою. Постійні відвідувачі по старій пам’яті продовжували відвідувати знайомі місця, і тут, за чаркою, говорили про життєві переміни (М. Ю. Тарновський); Людям всього радгоспу, всіх відділків (що вона їх по давній пам’яті ще зве хуторами) доводиться вічно жити під цим бентежливим гуркотом (літаків) (О. Гончар).

струси́ти да́вній прах з кого—чого, перев. ірон. Позбутися всього віджилого, старого. — Хочу струсити давній прах з цього закладу,— жартівливо промовила чорнява жінка, виходячи з дверей (З газети).

я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз’я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) (незаго́йну (да́вню)) ра́ну (в се́рці (в душі́)) кого, чию, рідше кому. Необережними словами, діями змушувати кого-небудь знову морально страждати або переживати щось неприємне. — Не ятріть мою рану, діду. Я й так насилу стримуюсь (Ю. Яновський); Узявши граматику, прочитав він два рядки, але, роз’ятрюючи в серці рану, знов спитав отця Алоїзія: — А скільки років хлопчикові, який грав учора Кіра? (З. Тулуб); Розмова ся розтроюдила їй в серці незагойну рану, Софія пригадувала вчорашній прикрий вечір (Леся Українка); // чим. Викликати важкі спогади, переживання. Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовою роз’ятрив незагойну рану в серці старенького (Ю. Збанацький); Микола Іванович розворушив своїми словами давню удовину рану, згадавши Гордія (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давній — (який давно виник, триває досі) старий, старезний, давнішній, книжн. (що стосується незапам'ятних часів) непам'ятний, доісторичний, архаїчний, р. древній. Словник синонімів Полюги
  2. давній — да́вній прикметник Орфографічний словник української мови
  3. давній — Колишній, давнішній, хтознаколишній, старий, як Божий світ, |хтозна|відколишній, ур. днедавній; (друг) старий; (рід) стародавній, старожитній, старосвітський, вікодавній; (час) дідівський, прадідній, предківський, давноколишній, МИНУЛИЙ, далекий... Словник синонімів Караванського
  4. давній — -я, -є. 1》 Який давно минув; колишній. || Який застарів. З давніх-давен — з давнього часу, з давніх часів; здавна. || у знач. ім. давнє, -нього, с. Минуле. 2》 Який існує вже багато часу; старий. || Здавна добре відомий; стародавній. 3》 розм. Непридатний для споживання; несвіжий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. давній — Давніший, днедавній, прадавній, стародавній, колишній, див. древній, античний Словник чужослів Павло Штепа
  6. давній — див. колишній; стародавній Словник синонімів Вусика
  7. давній — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  8. давній — Да́вній, -ня, -нє; -ні, -ніх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. давній — ДА́ВНІЙ, я, є. 1. Який давно минув; колишній. Відтак коваль про давнії роки згадав (Фр., XIII, 1954, 65); Фольклористи дожовтневої доби.. віддавали головну, а часто і виключну увагу фольклорові давніх часів (Рильський, III, 1956,145); // Який застарів. Словник української мови в 11 томах
  10. давній — Давній, -я, -є 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849) 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древній, старинный. Словник української мови Грінченка