давній

ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. віків, століть); ПРАДАВНИНА́, ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПРА́ВІК (ПРА́ВІКИ), ПЕРЕДВІ́К, ПЕРВОВІ́К заст. (стародавні часи). Давня то давнина, а наче вчора діялось (Марко Вовчок); Над містом променіли золотоголові пам'ятники старовини (О. Досвітній); Поема (М. Бажана) "Данило Галицький".. не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (А. Малишко); Почав я, старий, те давнє згадувати (Марко Вовчок); Дві культурні течії живили творчість Анатолія Петрицького — романтика старожитності і раціоналізм сучасності (з журналу); Режисер віддаляє нас у сиву давність, коли й життя текло помалу, і степ та земля були у нас безлюдні (Ю. Яновський); Відомий звичай стародення: несуть на блюдечках варення (переклад М. Рильського); Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє (Т. Шевченко); Так велося у ту старосвітщину, що рада була старша одгетьмана (П. Куліш); Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання (М. Стельмах); Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун і Богдан (О. Довженко); У прадавнину било (тут) хвилями море (з газети); Кажуть, архітектурні форми предківщини полягають у розумному наслідуванні природи (М. Рудь); На холодній стромині повитої в хмари гори.. Льодовик невідомий і грізний лежав із правіку (Л. Первомайський); Втратити ватру на полонині — се така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі (Г. Хоткевич); З первовіку не було гір, лише вода... (М. Коцюбинський). — Пор. 1. мину́ле.

ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). — Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М'ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙ книжн., НЕПА́М'ЯТНИЙ розм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії — про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам'ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам'ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); — Пор. мину́лий.

МИНУ́ЛИЙ (який пройшов, існував колись; пов'язаний з часом, який пройшов), КОЛИ́ШНІЙ, ПЕРЕ́ЙДЕНИЙ, ДОТЕПЕ́РІШНІЙ, ТОДІ́ШНІЙ, ТОГОЧА́СНИЙ, ПРОЙДЕ́ШНІЙ розм., БУ́ЛИЙ діал.; ПРОЖИ́ТИЙ, ПЕРЕЖИ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ЛИЙ (пов'язаний з колишнім життям); ПОПЕРЕ́ДНІЙ (який був, відбувся раніше чогось). О днів минулих даль крилата..! (В. Сосюра); Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка); Я оглядаюсь на неозоре поле літератури перейдених століть, і мене охоплює побожний подив: яка насиченість думками, настроями, образами, характерами у різних зіткненнях (М. Рильський); Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя (О. Кобилянська); Битва розпочалась, по тодішньому звичаю, герцями (І. Нечуй-Левицький); "О мій загиблий, любий мій", Було подумає (вдова) І лічить Пройдешні дні (П. Воронько); Її чорну косу подекуди вже посріблила мудрість прожитих років (Я. Качура); Я так страшно змучивсь, так увесь погнувся Під ярмом — вагою пережитих літ (П. Грабовський); Пісня неначе промовила до її серця про перебуті турботи, про щастя кохання (І. Нечуй-Левицький); Гей, облітає яблуневий цвіт! Шкода, Марино, перебулих літ! (М. Рильський); Він попередньої ночі бачив погані сни (І. Франко). — Пор. 2. да́вній.

НЕСВІ́ЖИЙ (про воду, продукти харчування — який довго зберігається і втратив свої природні якості), СТАРИ́Й, ДА́ВНІЙ розм., ДАВНІ́ШНІЙ розм.; ЗАЛЕ́ЖАНИЙ, ЗЛЕ́ЖАНИЙ, ЛЕ́ЖАНИЙ рідше (який зіпсувався від тривалого лежання й поганого зберігання). Несвіжий хліб; Несвіжий чай; Старе сало; — Це вже давня (вода) ... Я ходила свіжої напитись, — каже Уляна (Панас Мирний); Хлопці переступили поріг, і вже в сінях ударив їм у ніс запах злежаної муки (Григорій Тютюнник).

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.

СТАРИ́Й (про речі, предмети — який давно зроблений і втратив свої попередні якості), ДА́ВНІЙ, ВЕ́ТХИЙ, ДАВНІ́ШНІЙ розм., ДРЕ́ВНІЙ підсил. розм. Старі трухляві копили зламались (М. Коцюбинський); Стара хата вже осіла, увійшла в землю (І. Нечуй-Левицький); Оглядав (Олекса) ветхе зерносховище і дивувався нехазяйновитості (Ю. Мушкетик); Схопивсь чоловічина з воза, — якийсь одноосібник, може, та й то захудалий — віз древній, на ньому рубель і сидить жінка (А. Головко).

СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.; АНТИКВА́РНИЙ (старовинний і цінний); АРХАЇ́ЧНИЙ. Просили (хлопчики) від імені вчителя і гуртка юних істориків дати які-небудь старовинні чабанські речі для.. музею (О. Гончар); Одні дивилися, чи підходить той випадок під стародавній звичай, другі — чи слугує на користь чоловікові (Панас Мирний); У двір прикотили дві високі старосвітські карети (І. Нечуй-Левицький); Мав методи, признаться, старожитні Тодось у садовому ремеслі (М. Рильський); Тут стояли велике дерев'яне ліжко і стара допотопна скриня (В. Кутняк); Антикварна ваза; Архаїчне слово. — Пор. 1. да́вній, застарі́лий, 1. старомо́дний.