1. Фразеологічний словник української мови

добувати

дістава́ти (добува́ти, видира́ти і т. ін.) / діста́ти (добу́ти, ви́дерти і т. ін.) з-під землі́. Робити що-небудь неймовірне; досягати чогось майже неможливого; здійснювати що-небудь будь-якими засобами. — А хто для тебе всякий матеріал з-під землі добував: книжки, газети, журнали? (С. Добровольський); Вже як товариш попросить об чім, то він (Кармель), здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок); (Кирило:) Хіба такий (як Храпко) не одкопає (діла)? — Ого! З-під землі видере,— бідовий (Панас Мирний). під земле́ю ви́рве. — Заруба дістане (мотор). То такий, що під землею вирве (В. Кучер).

добува́ти / добу́ти (свої́м) горбо́м що. Наживати що-небудь тяжкою працею. — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха.— Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний).

добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.., якісь каліки, а не люди, без пам’яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров’ю .. славу та волю (Панас Мирний); — Хто ж її (землю) їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Панас Мирний). 2. Завоювати у боротьбі. — Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме (М. Коцюбинський). здобу́тий кро́в’ю. — Ви думаєте, що буде ще колись війна? — запитала, хмурячись, Ясногорська.— Я цього не хотів би… Але наш досвід, здобутий кров’ю, варто зберегти (О. Гончар).

добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) (собі́) ла́врів (ла́ври). Досягати успіхів, слави, визнання. — Я буду давати концерти на фортепіані .. Добудемо собі лаврів (І. Нечуй-Левицький); При недавніх виборах .. він .. здобув собі нові лаври (І. Франко).

добува́ти хліб (свій). Заробляти собі на прожиття важкою працею. — Я все думаю, що хліб майбутнього — не пшениця, а горіх. Коли людство це зрозуміє, кінчиться прокляття Адама — “в поті лиця добувати хліб свій” (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добувати — добува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. добувати — Діставати, роздобувати; (працею) заробляти, дороблятися; (у бою) здобувати, оволодівати чим; (з піхов) виймати, витягати, вихоплювати; (олію) одержувати, виготовляти; (дітей) Д народжувати; (термін) дослужувати, довідбувати. Словник синонімів Караванського
  3. добувати — -аю, -аєш, недок., добути, -уду, -удеш; мин. ч. добув, добула, добуло; наказ. сп. добудь; док. 1》 перех. Діставати, роздобувати кого-, що-небудь. || Заробляти працею. || Брати що-небудь у бою, зі зброєю в руках; оволодівати чимось. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добувати — див. дбати Словник синонімів Вусика
  5. добувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  6. добувати — Добува́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. добувати — ДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. добу́в, добула́, ло́; наказ. сп. добу́дь; док. 1. перех. Діставати, роздобувати кого-, що-небудь. Пішла по селу добувати киселю (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  8. добувати — Добува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. добути, -буду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Рудч. Ск. II. 6. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває?... Словник української мови Грінченка