довго
наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).
не до́вго ду́маючи. Швидко, без вагань; відразу. Не довго думаючи, я пориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання .. вартового (П. Колесник).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довго — до́вго прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- довго — Присл. до довгий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- довго — Вечорами, віками, довговічно, довготривало, довгочасно, днями, задовго, мільйоноліттями, місяцями, ночами, ранками, роками, століттями, тижнями, тисячоліттями, тривало, предовго, щонайдовше, якнайдовше Фразеологічні синоніми: впродовж віку... Словник синонімів Вусика
- довго — ДАВНО́ (протягом тривалого часу), ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил., СТО ЛІТ (РО́КІВ) підсил., ДАВНІ́СІНЬКО розм.; ДО́ВГО (дотепер). — Я Кумськая зовусь Сивилла.., Давно живу на світі я! (І. Словник синонімів української мови
- довго — ДО́ВГО. Присл. до до́вгий 2; вищ. ст. до́вше. Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала (Л. Укр., III, 1952, 582); Ніч тяглася довго, безконечно (Коцюб., І, 1955, 366); Опанас став і довго дивився вслід своєму синові (Довж., І, 1958, 85). Словник української мови в 11 томах