довгий

до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Гончар); Коли він напише її (дисертацію), коли захистить. Кандидатський мінімум, аспірантура… Довга, дуже довга пісня! (М. Рудь).

до́вгий карбо́ванець. Великий і легкий заробіток. — У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? (О. Гончар); І язик не повертається звинувачувати всіх у тому, що женуться за довгим карбованцем (З газети).

до́вгий язи́к. 1. у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить пліткувати, говорити багато зайвого, неправдивого. В жінок, знає світ, дуже довгий язик (Укр. поети-романтики..); — В тебе розум добрий, та язик дуже довгий (І. Нечуй-Левицький); — Що тобі люди про мене говорять,— бо знаю, що в людей язики довгі,— то ти не вір тому (І. Франко). 2. Балакучість, невміння мовчати, стримуватися від зайвих розмов, вигадок, участі в пересудах і т. ін. Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (М. Трублаїні); — Все може бути,— погоджується дідусь.— Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці (М. Стельмах); Він (лицар) своїм язиком довгим руйнував ворожі міста… (Леся Українка).

до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

з простя́гнутою ру́кою, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. Жебракуючи, просячи що-небудь. Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч); Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (З газети). з до́вгою руко́ю. От же був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло!.. (О. Кониський).

ма́ти до́вгі ву́ха, жарт. Уміти дізнаватися, довідуватися про що-небудь маловідоме, приховуване, таємне і т. ін. (Другий голос:) Що ж ти там почуєш? (Третій голос:) Він має довгі вуха, не журіться (Леся Українка).

ма́ти до́вгі ру́ки. Привласнювати, брати чуже, зазіхати на чуже. Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (З газети).

ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. (Золотницький:) Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? (Яким:) Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгий — Як довгий: на весь зріст [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. довгий — довгий – тривалий Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. довгий — до́вгий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. довгий — Не короткий; (хто) високий, довготелесий; (похід) тривалий, довготривалий, довгочасний; (- бороду) доземний; довгенький, довшенький, довгуватий, довгастий, подовгастий, подовжастий, довжелезний, довжезний, довженний. Словник синонімів Караванського
  5. довгий — [доўгией] м. (на) -гому/-г'ім, мн. -г'і Орфоепічний словник української мови
  6. довгий — -а, -е. 1》 Який має велику довжину; прот. короткий. || розм. Високий на зріст (про людину). 2》 Який охоплює значний проміжок часу; тривалий, довгочасний. Довгий карбованець перен. — легкий і великий заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. довгий — Довгий язик — короткий розум. Про дурня, який багато говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. довгий — I (у просторі) видовгуватий, видовжений, довгавий, довгалецький, довганастий, довганястий, довгастий, довгелезний, довгелецький, довгелючий, довгелющий, довгенезний, довгенний, довгенький, довгиленнний, довгісний, довгобородий, довгобразий... Словник синонімів Вусика
  9. довгий — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. довгий — До́вгий, -га, -ге; до́вгі, -гих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. довгий — ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший. 1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245); // розм. Словник української мови в 11 томах