1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

довгий

довгий – тривалий

Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. Найбільш виправданим є вживання її, коли треба передати, що цей час тривалий не стільки в абсолютному розумінні, скільки видається таким унаслідок небезпечних обставин, несприятливих умов життя чи негативних явищ, емоцій (напруження, хвилювання, занепокоєння). “Довгі століття стогнала Африка під ярмом колоніалізму” (з газети), “Враз, наче змовившись, Хома і Маковей метають одночасно. Там! Але ще минають нестерпно довгі секунди, мовби затримуючись на межі життя і смерті, доки під жирним задимленим черевом машини нарешті б’є громовий вибух” (Олесь Гончар).

Довгий також сполучається з іменниками, що мають часове значення (час, період, строк). “Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання – кожен похнюпившись стояв і мовчав” (Панас Мирний). У такому разі цей прикметник можна чергувати з тривалий: тривалий час, тривалий період, тривалі строки.

Довгий і тривалий часто виступають зі словами, що позначають абстрактні поняття. “Я дуже втомився, ведучи довгу розмову” (Юрій Яновський), “Ватутін. Пишіть: боротьба буде важка, завзята, тривала. Братимемо Київ через Букрин. Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ” (Любомир Дмитерко).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгий — Як довгий: на весь зріст [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. довгий — до́вгий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. довгий — Не короткий; (хто) високий, довготелесий; (похід) тривалий, довготривалий, довгочасний; (- бороду) доземний; довгенький, довшенький, довгуватий, довгастий, подовгастий, подовжастий, довжелезний, довжезний, довженний. Словник синонімів Караванського
  4. довгий — [доўгией] м. (на) -гому/-г'ім, мн. -г'і Орфоепічний словник української мови
  5. довгий — -а, -е. 1》 Який має велику довжину; прот. короткий. || розм. Високий на зріст (про людину). 2》 Який охоплює значний проміжок часу; тривалий, довгочасний. Довгий карбованець перен. — легкий і великий заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. довгий — Довгий язик — короткий розум. Про дурня, який багато говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. довгий — I (у просторі) видовгуватий, видовжений, довгавий, довгалецький, довганастий, довганястий, довгастий, довгелезний, довгелецький, довгелючий, довгелющий, довгенезний, довгенний, довгенький, довгиленнний, довгісний, довгобородий, довгобразий... Словник синонімів Вусика
  8. довгий — до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Фразеологічний словник української мови
  9. довгий — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. довгий — До́вгий, -га, -ге; до́вгі, -гих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. довгий — ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший. 1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245); // розм. Словник української мови в 11 томах