довгий

ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм.; МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ підсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ'Я́ЗИЙ розм., ДОВГОТЕЛЕ́СИЙ розм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався (Артем) — рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі (Раїса), що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його (діда) постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов'язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).

ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм., ДО П'ЯТ (АЖ СА́МИХ П'ЯТ) розм., ПО П'Я́ТИ (АЖ СА́МІ П'Я́ТИ) розм. (перев. про одяг — до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ'яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п'ят свитині (Г. Хоткевич).

ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал., ТРИВКИ́Й рідко; ОБЛО́ЖНИЙ (ОБЛІ́ЖНИЙ) розм. (про дощ, сніг). А їх розмови часом були досить тривалі (Л. Смілянський); Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний); Друзі дивляться малюнки довго, уважно. Але довгеньке мовчання. Тривога чи непевність (Т. Масенко); Хліб засихає в полі, спалений довготривалою спекою (П. Колесник); Він збирався в довгочасний політ (М. Трублаїні); За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (П. Панч); Остап завтра їде в довготермінову відпустку (В. Козаченко); Довгострокова угода; Довгострокові прогнози; Лине нескінченна пісня над степом (А. Хижняк); Сі години безконечні! Кожна з них — замерзла вічність (Леся Українка); До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння (І. Багряний); Наганяли на неї хворощі затяжні осінні дощі (П. Загребельний); Сидять (солдати) купами вподовж усього ешелону, навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар); Яким не міг винести того погляду і спустив униз очі. Заморочений гуком голосів і новими враженнями, черв'як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний, довгий біль (Н. Кобринська); А за вікном січе і січе дощ. Це вже почались, певно, обложні (І. Цюпа).