1. Словник української мови в 11 томах

довгий

ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший.

1. Який має велику довжину; протилежне короткий.

Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20);

Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245);

// розм. Високий на зріст (про людину).

Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю.. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев., І, 1956, 117).

2. Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний.

Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (Коцюб., II, 1955, 66);

[Дубина:] У нас з тобою буде ще довга розмова (Мороз, П’єси, 1959, 216);

Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Гончар, III, 1959, 99).

◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгий я́щик (в до́вгу шухля́ду) — відкладати виконання якої-небудь справи на тривалий, невизначений час.

Центральна рада, не відкладаючи справу в довгу шухляду, одразу продала Україну німцям (Вишня, І, 1956, 445);

До́вгий карбо́ванець — легкий і великий заробіток.

[Семен:] Тепер хай мені хтось заїкнеться, що ваша бригада за довгим карбованцем лізе… (Мур., Радісний берег, 1961, 83);

Той, хто їхав за довгим карбованцем, залишив новобудову — не витримав труднощів (Рад. Укр., 26. XI 1961, 2);

До́вга лоза́ — гра, яка полягає в тому, що один з її учасників повинен перестрибнути через інших, що розмістились один за одним зігнувшись.

[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана, дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25);

До́вга пі́сня — про те, що займає великий відрізок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти.

— Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня, — жваво заговорила Вутанька (Гончар, II, 1959, 142);

До́вгий язи́к — про балакливу людину, що говорить зайве, або про її вдачу.

— Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Мирний, IV, 1955, 296);

Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (Трубл., III, 1956, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгий — Як довгий: на весь зріст [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. довгий — довгий – тривалий Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. довгий — до́вгий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. довгий — Не короткий; (хто) високий, довготелесий; (похід) тривалий, довготривалий, довгочасний; (- бороду) доземний; довгенький, довшенький, довгуватий, довгастий, подовгастий, подовжастий, довжелезний, довжезний, довженний. Словник синонімів Караванського
  5. довгий — [доўгией] м. (на) -гому/-г'ім, мн. -г'і Орфоепічний словник української мови
  6. довгий — -а, -е. 1》 Який має велику довжину; прот. короткий. || розм. Високий на зріст (про людину). 2》 Який охоплює значний проміжок часу; тривалий, довгочасний. Довгий карбованець перен. — легкий і великий заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. довгий — Довгий язик — короткий розум. Про дурня, який багато говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. довгий — I (у просторі) видовгуватий, видовжений, довгавий, довгалецький, довганастий, довганястий, довгастий, довгелезний, довгелецький, довгелючий, довгелющий, довгенезний, довгенний, довгенький, довгиленнний, довгісний, довгобородий, довгобразий... Словник синонімів Вусика
  9. довгий — до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Фразеологічний словник української мови
  10. довгий — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  11. довгий — До́вгий, -га, -ге; до́вгі, -гих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)