дошка

в до́шку, фам. Дуже сильно. Хлопці довго і вперто опрацьовували текст і позаморювались “у дошку” (І. Микитенко).

від до́шки до до́шки, перев. зі сл. прочита́ти, чита́ти і под. Нічого не пропускаючи, від початку до кінця; повністю. Хоча в них (часописах) не було нічого цікавого.., проте він (капітан) прочитував їх від дошки до дошки (І. Франко); Читаю ваш журнал від дошки до дошки. Цікавить мене все (З журналу); // Абсолютно все, в деталях. “Цікаво було б розворушити роман і самої Марти Кирилівни. Я ж знаю її давній роман з Бичковським, як-то кажуть, од дошки до дошки... подумала Христина (І. Нечуй-Левицький).

до гробово́ї (рідше до су́дної) до́шки. До кінця життя, до смерті. Мати ще й до нині плаче, а в мене й до гробової дошки не перестане боліти (І. Франко); Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл..).

свій у до́шку, фам. Близький за переконаннями, поглядами, настроями і т. ін. — Бойовий народ ваші кореспонденти… Я там у вас з одним познайомився, забув, як прізвище… Свій у дошку, дарма, що підполковник! (Л. Первомайський); // Простий. — Ось вам, будь ласка! — обернувся до глядачів Тимощак. — Такий собі з вигляду свій в дошку, а не признається! (Н. Тихий).

ста́вити / поста́вити на одну́ до́шку кого, що, з ким—чим. Прирівнювати кого-, що-небудь у певному відношенні до когось, чогось. Галицькі народовольці ставили на одну дошку чесного великоруського хлопомана Ів. Аксакова з бюрократом п. Катковим, а то й з обскурантом п. Гаворським (М. Драгоманов); Їх (секту самаритян) ставили на одну дошку з язичниками, а ненавиділи ще більше (З журналу); — Турбая на одну дошку з Вишиваним поставила… А Турбай — то зовсім інша стаття! (С. Рудько).

як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук). мов потопа́ючий за до́шку. Тепер Мирон зрозумів, що вона говорить. Схопився за її руки, мов потопаючий за дошку: він усвідомив, що означають Вірині слова (Р. Іваничук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дошка — ДО́ШКА (плоский кусок дерева), ТЕ́РТИ́ЦЯ діал.; ДІЛИ́НА діал. (у підлозі чи в огорожі). Неподалік стояла низенька лавочка: хтось закопав у землю дві колоди й зверху прилаштував дошку (Є. Гуцало); На подвір'ю перед домом стояли купи тертиць (І. Словник синонімів української мови
  2. дошка — до́шка: ◊ від дошки до дошки від початку до кінця (ст): Ґазету Дзядзьо прочитував від дошки до дошки, а потім те все переповідав Бабці на кухні (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дошка — д. тертиця, (тонка) шалівка, (широка) плаха, (тесана) тес, (з корою на поверхні) обапіл; (шкільна) г. таблиця; (пам'ятна) плита; (для об'яв) табльо, сов. табло; мн. ДОШКИ, кн. дошки, (тесані) тес. Словник синонімів Караванського
  4. дошка — До́шка, -шки, -шці; дошки́, дощо́к, -шка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дошка — (-и) ч. 1. муз. Ґітара зі шматка дерева. БСРЖ, 164. // Погана ґітара. ПСУМС, 23. 2. мол.; жарт., зневажл. або презирл. Дуже худа дівчина. БСРЖ, 164. 3. мол. Фриґідна жінка. ПСУМС, 23. Словник жарґонної лексики української мови
  6. дошка — -и, ж. 1》 Плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди. 2》 Шкільний прилад, на якому пишуть крейдою. 3》 Пристосування для чого-небудь у вигляді плити, пластини і т. ін. Меморіальна дошка — дошка, що служить для увічнення пам'яті про яку-небудь особу чи подію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. дошка — 1. Плоский з обох боків, невеликої товщини і значної довжини будівельний матеріал з деревини, який отримують шляхом розпилювання колоди. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. дошка — до́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  9. дошка — [дошка] -шкие, д. і м. дос'ц'і, мн. -шки, -шчок дв'і дошкие Орфоепічний словник української мови
  10. дошка — Від дошки до дошки, а на середині трошки. Давно книжки оправляли у дошки. Жартом про недбало зроблене діло. Один у дошки, а другий у подушки. Одного чоловіка поховаю, а другого собі найду, щоб з ним жити. Одну у дошки, а другу в подушки. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. дошка — И, ж. Акустична гітара. Залабати на дошці. { Словник сучасного українського сленгу
  12. дошка — ДО́ШКА, и, ж. 1. Плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… (Мирний, II, 1954, 45); Македон розпилював дошку, майструючи комусь стола (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах
  13. дошка — Дошка, -ки ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154. 2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Словник української мови Грінченка