дошка

до́шка

-и, ж.

1》 Плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди.

2》 Шкільний прилад, на якому пишуть крейдою.

3》 Пристосування для чого-небудь у вигляді плити, пластини і т. ін.

Меморіальна дошка — дошка, що служить для увічнення пам'яті про яку-небудь особу чи подію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дошка — до́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дошка — д. тертиця, (тонка) шалівка, (широка) плаха, (тесана) тес, (з корою на поверхні) обапіл; (шкільна) г. таблиця; (пам'ятна) плита; (для об'яв) табльо, сов. табло; мн. ДОШКИ, кн. дошки, (тесані) тес. Словник синонімів Караванського
  3. дошка — [дошка] -шкие, д. і м. дос'ц'і, мн. -шки, -шчок дв'і дошкие Орфоепічний словник української мови
  4. дошка — до́шка: ◊ від дошки до дошки від початку до кінця (ст): Ґазету Дзядзьо прочитував від дошки до дошки, а потім те все переповідав Бабці на кухні (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дошка — Від дошки до дошки, а на середині трошки. Давно книжки оправляли у дошки. Жартом про недбало зроблене діло. Один у дошки, а другий у подушки. Одного чоловіка поховаю, а другого собі найду, щоб з ним жити. Одну у дошки, а другу в подушки. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дошка — И, ж. Акустична гітара. Залабати на дошці. { Словник сучасного українського сленгу
  7. дошка — (-и) ч. 1. муз. Ґітара зі шматка дерева. БСРЖ, 164. // Погана ґітара. ПСУМС, 23. 2. мол.; жарт., зневажл. або презирл. Дуже худа дівчина. БСРЖ, 164. 3. мол. Фриґідна жінка. ПСУМС, 23. Словник жарґонної лексики української мови
  8. дошка — в до́шку, фам. Дуже сильно. Хлопці довго і вперто опрацьовували текст і позаморювались “у дошку” (І. Микитенко). від до́шки до до́шки, перев. зі сл. прочита́ти, чита́ти і под. Нічого не пропускаючи, від початку до кінця; повністю. Фразеологічний словник української мови
  9. дошка — ДО́ШКА (плоский кусок дерева), ТЕ́РТИ́ЦЯ діал.; ДІЛИ́НА діал. (у підлозі чи в огорожі). Неподалік стояла низенька лавочка: хтось закопав у землю дві колоди й зверху прилаштував дошку (Є. Гуцало); На подвір'ю перед домом стояли купи тертиць (І. Словник синонімів української мови
  10. дошка — До́шка, -шки, -шці; дошки́, дощо́к, -шка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дошка — ДО́ШКА, и, ж. 1. Плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… (Мирний, II, 1954, 45); Македон розпилював дошку, майструючи комусь стола (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах
  12. дошка — 1. Плоский з обох боків, невеликої товщини і значної довжини будівельний матеріал з деревини, який отримують шляхом розпилювання колоди. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. дошка — Дошка, -ки ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154. 2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Словник української мови Грінченка