1. Фразеологічний словник української мови

дурість

вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурість — ду́рість 1 іменник жіночого роду розумова обмеженість, тупість; глупота Орфографічний словник української мови
  2. дурість — Тупість, глупота, глупство, недоумство, нерозум, дурний розум; (- вираз) ляпсус, (- вчинок — ще) неподобство, безглуздість, шалапутство. Словник синонімів Караванського
  3. дурість — -рості, ж. 1》 Розумова обмеженість, тупість; глупота. 2》 Необдуманий, безглуздий учинок. || Безглузда думка, необдуманий вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дурість — див. глупота Словник синонімів Вусика
  5. дурість — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. дурість — Ду́рість, -рості; -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дурість — ДУ́РІСТЬ, рості, ж. 1. Розумова обмеженість, тупість; глупота. [Хрипун:] Ви розписались в своїй дурості. Я командуючому доповів, і він зі мною згоден (Корн. Словник української мови в 11 томах
  8. дурість — Дурість, -рости ж. Глупость. см. дурощі. Словник української мови Грінченка