1. Словник української мови в 11 томах

дурість

ДУ́РІСТЬ, рості, ж.

1. Розумова обмеженість, тупість; глупота.

[Хрипун:] Ви розписались в своїй дурості. Я командуючому доповів, і він зі мною згоден (Корн., II, 1955, 11);

На сторінках журналу [«Харьковский Демокрит»] висміювалась обмеженість і дурість поміщиків, викривалось казнокрадство, хабарництво (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 30);

А тим часом було б найбільшою дурістю і найбезглуздішим утопізмом вважати, що без примусу і без диктатури можливий перехід від капіталізму до соціалізму (Ленін, 27, 1951, 228).

2. Необдуманий, безглуздий учинок.

З чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку (Стельмах, Хліб.., 1959, 46);

// Безглузда думка, необдуманий вислів.

Лише вимовивши це, зрозумів Валентин Модестович, яка непростима дурість зірвалася з його язика (Шовк., Інженери, 1956, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурість — ду́рість 1 іменник жіночого роду розумова обмеженість, тупість; глупота Орфографічний словник української мови
  2. дурість — Тупість, глупота, глупство, недоумство, нерозум, дурний розум; (- вираз) ляпсус, (- вчинок — ще) неподобство, безглуздість, шалапутство. Словник синонімів Караванського
  3. дурість — -рості, ж. 1》 Розумова обмеженість, тупість; глупота. 2》 Необдуманий, безглуздий учинок. || Безглузда думка, необдуманий вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дурість — див. глупота Словник синонімів Вусика
  5. дурість — вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). Фразеологічний словник української мови
  6. дурість — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. дурість — Ду́рість, -рості; -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дурість — Дурість, -рости ж. Глупость. см. дурощі. Словник української мови Грінченка