1. Фразеологічний словник української мови

дірявий

голова́ діря́ва у кого, чия і без додатка. Хто-небудь безпам’ятний, забутливий. — Ой, коли б же не забути до ранку та сказать жінці про дочку .. Ой, мабуть, забуду! Чогось на старість у мене голова стала дірява (І. Нечуй-Левицький); Вона підійшла до столу й вигукнула: — Ні, не буде мені дороги, голова зовсім дірява стала… найголовніше — яблука — забула (В. Собко).

як (дра́ний (діря́вий)) чо́біт, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. — Ото я дурний як чобіт,— воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І. Франко); — Дурний ти, Вікторе, як драний чобіт,— відповів на те Твердохліб і, сплюнувши, пішов геть (І. Цюпа); (Терешко:) Ой, Грибок, дурний ти як дірявий чобіт.. Час уже своєю головою думати (М. Зарудний).

як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірявий — (з дірками) дірчастий, драний. Словник синонімів Полюги
  2. дірявий — діря́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дірявий — (одяг) драний, подертий, зношений; дірчастий, дірчавий, дірчатий, діруватий, діркуватий, продірявлений. Словник синонімів Караванського
  4. дірявий — -а, -е. Який має діру або діри. || Зношений до дір (про одяг, взуття і т. ін.); драний, подертий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дірявий — Диркавий, дирковатий, діравий, діристий, діркатий, діркуватий, дірчавенький, дірчавий, дірчастенький, дірчастий, дірчатий, драненький, драний, дюравий, здірявлений, зрешечений, подірчавлений, подірявлений, подраний, порваний... Словник синонімів Вусика
  6. дірявий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови
  7. дірявий — Діря́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дірявий — ДІРЯ́ВИЙ, а, е. Який має діру або діри. Один з соцьких зайшов за хату, підійшов до дірявого причільного вікна, сунув Чіпку під бік палицею (Мирний, II, 1954, 184); Ми мокли зверху і внизу, Бо човен протікав дірявий (Рильський, Поеми, 1957, 180)... Словник української мови в 11 томах
  9. дірявий — Дірявий, -а, -е = діравий. Пазуха була дірява. Грин. ІІІ. 655. Рудч. Ск. І. 153. Словник української мови Грінченка