дірявий

ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Цюпа); — Та покинь того глиняника! — сказав Карпо і хотів одняти од неї драного горшка (І. Нечуй-Левицький); Баба.. почала гризти огірок своїми дірчавими зубами (Панас Мирний). — Пор. дра́ний.

ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал., ПІ́ДРАНИЙ діал. Усе: і свита, й шапка, й чоботи були такі старі та драні, що годі з ними й носитися... (Вас. Шевчук); Воєвода мовчав до пори. З суворим осудом дивився на подерте Стрижакове взуття (П. Загребельний); Ось він іде, зловісний Аникій Шабанов. Одяг подраний, ічиги розтоптані (О. Довженко); Черевики вона рвала далеко швидше, ніж інші діти. У дітей ще новісінькі, а у неї вже підошви вщент продерті (О. Іваненко); Достала (Майбородиха) старі подірявлені сіренькі панчохи та стоптані черевички (І. Нечуй-Левицький); Ввечері, одягнувшись у найстаріше своє лахміття, рване-порване, латане-перелатане, ліг (Кость) у садку під абрикосом (Є. Гуцало); Пан глянув на блідий видочок хлопчини, на його одежу пошматовану (М. Коцюбинський); Остап Суха-Груша замахав крилами розшматованих рукавів (Г. Епік); Між ними Васюта — без піджака, в розтерзаній, вкритій брунатними плямами сорочці (Ю. Шовкопляс); Скинув (Мирон) дрантивого плаща (Б. Харчук); Коня пустив (Іван), вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (казка); Тут же вештається похмура згорблена баба.. Кожух смердючий, підрана чорна сорочка і запаска гірша шмати (Г. Хоткевич). — Пор. діря́вий.