1. Словник української мови в 11 томах

дірявий

ДІРЯ́ВИЙ, а, е. Який має діру або діри.

Один з соцьких зайшов за хату, підійшов до дірявого причільного вікна, сунув Чіпку під бік палицею (Мирний, II, 1954, 184);

Ми мокли зверху і внизу, Бо човен протікав дірявий (Рильський, Поеми, 1957, 180);

У діряві, щілинкуваті двері проходить вітер (Кир., Вибр., 1960, 353);

// Зношений до дір (про одежу, взуття і т. ін.); драний, подертий.

Дірявого мішка не наповниш (Укр.. присл.., 1955, 165);

Потюпала вража баба додому, тільки поглядує на свої діряві черевики та думає, яка-то вона гарна буде в червоних чоботях! (Стор., І, 1957, 24);

Вона заклякла на дощі; діряве пальтечко не гріло (Хижняк, Тамара, 1959, 164).

◊ Голова́ (па́м’ять і т. ін.) діря́ва — забутливий, безпам’ятний.

Ну, ото ж яка дірява голова! Збирався подзвонити з заводу, щоб не шукати їх з онуком, і не подзвонив (Ю. Янов., І, 1958, 435).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірявий — (з дірками) дірчастий, драний. Словник синонімів Полюги
  2. дірявий — діря́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дірявий — (одяг) драний, подертий, зношений; дірчастий, дірчавий, дірчатий, діруватий, діркуватий, продірявлений. Словник синонімів Караванського
  4. дірявий — -а, -е. Який має діру або діри. || Зношений до дір (про одяг, взуття і т. ін.); драний, подертий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дірявий — Диркавий, дирковатий, діравий, діристий, діркатий, діркуватий, дірчавенький, дірчавий, дірчастенький, дірчастий, дірчатий, драненький, драний, дюравий, здірявлений, зрешечений, подірчавлений, подірявлений, подраний, порваний... Словник синонімів Вусика
  6. дірявий — голова́ діря́ва у кого, чия і без додатка. Хто-небудь безпам’ятний, забутливий. — Ой, коли б же не забути до ранку та сказать жінці про дочку .. Ой, мабуть, забуду! Чогось на старість у мене голова стала дірява (І. Фразеологічний словник української мови
  7. дірявий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови
  8. дірявий — Діря́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дірявий — Дірявий, -а, -е = діравий. Пазуха була дірява. Грин. ІІІ. 655. Рудч. Ск. І. 153. Словник української мови Грінченка