жарина

ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди) кому і без додатка. Викликати в кого-небудь хвилювання; тривожити когось. (Лучицька:) Як ви вмієте людину збентежити .. жарину кинути в серце (М. Старицький); — Чи не забагато (хлопців), дівко? — знову так говорить мати, що в душі Христини починають ворушитися різні здогадки .. А мати хоч би тобі що: кинула, неначе ненароком, жарину в груди й порається біля мисника (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) на жари́нах (на жари́ні, на жару́). 1. перев. зі сл. сиді́ти, стоя́ти і под. Неспокійно, тривожно, нетерпляче. — Брешуть, брешуть, що не буває так на світі: раз подивився — вже й закохався. Сиджу як на жаринах біля нього, відсунулась би, так плаття жалко, а доторкнусь його плеча — голова йде обертом (І. Муратов); Він і снідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить мов на жаринах — крутиться, вертиться (І. Рябокляч); Сидить як на жару (М. Номис). 2. Неспокійний, схвильований, нетерплячий. Смутний та нетерплячий, та неспокійний ту рідку хвилину, як посидить (Чайченко) дома. Куди він усе поспішається? Чого він як на жарині? (Марко Вовчок).