жар

налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою). Червоніти від сорому, збудження і т. ін. Оторопіло помітив (Лісовський), як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах); — Я думала, ти хотів мені щось сказати..— І скажу,— наливається фарбою Омелько (І. Цюпа).

обдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого. Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура). обдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє). І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький). 2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало (Данила) жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась (Тоня) до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) жа́ром (кип’ятко́м, при́ском і т. ін.) обдало́ кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув збентеження, хвилювання, переляк і т. ін. Слова батькові сплили їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Панас Мирний); Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили у нашій умові. Як приском мене обдало (Панас Мирний); — Він не повернеться? Мене як окропом обдало (З журналу). так жа́ром і обдало́. При згадці .. усього так жаром і обдало (А. Дімаров). обдало́ хо́лодом (жа́ром і хо́лодом). Македониху обдало холодом, стисло від ущімливого болю серце (А. Шиян); Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Ю. Збанацький). нена́че хто жа́ром обда́в. — А се що за вечірня пташка? — пита він (панич), уставивши очі на Христю. Христю неначе хто жаром обдав… (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жар — жар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жар — (у печі) присок, б. з. грань; (соняшний) пал, палання, Р. спека; (серця) пристрасність, жагучість, запальність; (тіла) гарячка, <�висока> температура. Словник синонімів Караванського
  3. жар — -у, ч. 1》 Розжарене вугілля, що горить без полум'я. 2》 Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. || рідко. Те саме, що жара 1). Пашіти жаром. 3》 розм. Підвищена температура тіла при захворюванні. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жар — Вогонь, запал, пал, присок, грань Словник чужослів Павло Штепа
  5. жар — Від жару і камінь трісне. Натхненною працею можна зробити будь-яку важку справу. Не загрібай жар чужими руками. Коли хочуть скористати, використовуючи при цьому інших людей. Червоний, як жар. Дуже червоний. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. жар — ЖАР (підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні), ТЕМПЕРАТУ́РА розм., ГАРЯ́ЧКА розм., ВОГО́НЬ підсил. розм., ПАЛ підсил. розм., ЖАРА́ діал. (Мальванов:) У вас, напевно, жар (І. Кочерга); Видно, в мене була температура (Л. Словник синонімів української мови
  7. жар — Жар, жа́ру, жа́рові, у жару́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жар — ЖАР, у, ч. 1. Розжарене вугілля, що горить без полум’я. В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє (Бор., Тв., 1957, 61); Архітектор клопотався вже біля чайника, ставив його до жару в піч (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 190); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. жар — Жар, -ру м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. Словник української мови Грінченка