1. Великий тлумачний словник сучасної мови

жар

-у, ч.

1》 Розжарене вугілля, що горить без полум'я.

2》 Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного.

|| рідко. Те саме, що жара 1). Пашіти жаром.

3》 розм. Підвищена температура тіла при захворюванні.

|| перен. Про збуджений стан людини, який викликається хвилюванням, страхом і т. ін.

Кидати в жар — сильно хвилюватися від неприємних переживань, страху і т. ін.

4》 перен. Про запальність, пристрасність, жагучість.

Завдавати жару — провчати кого-небудь, сварити і т. ін.

Піддавати жару — посилювати дію кого-, чого-небудь; надихати, спонукати до чогось.

Жар-птиця нар.-поет. — казковий птах із сліпуче виблискуючим золотавим, мов жар, пір'ям.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жар — жар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жар — (у печі) присок, б. з. грань; (соняшний) пал, палання, Р. спека; (серця) пристрасність, жагучість, запальність; (тіла) гарячка, <�висока> температура. Словник синонімів Караванського
  3. жар — Вогонь, запал, пал, присок, грань Словник чужослів Павло Штепа
  4. жар — Від жару і камінь трісне. Натхненною працею можна зробити будь-яку важку справу. Не загрібай жар чужими руками. Коли хочуть скористати, використовуючи при цьому інших людей. Червоний, як жар. Дуже червоний. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. жар — налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою). Червоніти від сорому, збудження і т. ін. Оторопіло помітив (Лісовський), як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах); — Я думала, ти хотів мені щось сказати.. Фразеологічний словник української мови
  6. жар — ЖАР (підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні), ТЕМПЕРАТУ́РА розм., ГАРЯ́ЧКА розм., ВОГО́НЬ підсил. розм., ПАЛ підсил. розм., ЖАРА́ діал. (Мальванов:) У вас, напевно, жар (І. Кочерга); Видно, в мене була температура (Л. Словник синонімів української мови
  7. жар — Жар, жа́ру, жа́рові, у жару́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жар — ЖАР, у, ч. 1. Розжарене вугілля, що горить без полум’я. В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє (Бор., Тв., 1957, 61); Архітектор клопотався вже біля чайника, ставив його до жару в піч (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 190); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. жар — Жар, -ру м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. Словник української мови Грінченка