жужмом

стоя́ти жу́жмом. Бути неприбраним, розкиданим, у безладді. Побачивши, що в хаті все стоїть жужмом, що на городі неполені грядки заростають бур’яном, замотав (Іван) те собі на вус (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жужмом — Громадно, Скрипіла машина і жужмом летіло каміне на нещасних [ЗБ 233]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. жужмом — жу́жмом прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. жужмом — пр., купою, безладно, насипом, без порядку, без системи; (кидати) гамузом, усе разом. Словник синонімів Караванського
  4. жужмом — присл. У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини). || Без усякої системи, купою, одне на одне (на одному). || Все разом, великою кількістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жужмом — Жу́жмом, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жужмом — ЖУ́ЖМОМ, присл. У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини). Гусари й дами пороздягались і накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі (Н.-Лев., III, 1956, 148); Він почав підгортати під своє тіло жужмом одежу (Шиян, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. жужмом — Жужмом нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: безпорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. ІІ. 10. Словник української мови Грінченка