жуйка
жува́ти (пережо́вувати) жу́йку, зневажл. 1. Нудно і настирливо повторювати те саме. Я не випадково зупинився на громадській діяльності молодого композитора, бо й досі міщанин жує жуйку про його якусь “богемність” (З газети); — Дуже багато у нас слів, та мало діла, .. досить пережовувати жуйку, треба серйозно братися за роботу (З газети). 2. Невиразно, нерозбірливо говорити; вести пусту, нецікаву розмову. — Та помовч уже, Трохиме,— не втерпіла бабуся.— Таких мимрачів гидко й слухати: не говорить, а жуйку жує (М. Стельмах).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жуйка — жу́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жуйка — -и, ж. 1》 Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається зі шлунка в ротову порожнину. 2》 Їжа, яку повторно жують. 3》 розм. Жувальна гумка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жуйка — жу́йка жувальна ґумка (м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жуйка — ЖУ́ЙКА, и, ж. 1. Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Захворювання травного апарата [у корів] супроводжуються атонією [ослабленням] передшлунків і припиненням жуйки (Наука.., 8,1959, 33). Словник української мови в 11 томах
- жуйка — Жуйка, -ки ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у. Словник української мови Грінченка