жуйка

ЖУ́ЙКА, и, ж.

1. Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається з шлунка в ротову порожнину.

Захворювання травного апарата [у корів] супроводжуються атонією [ослабленням] передшлунків і припиненням жуйки (Наука.., 8,1959, 33).

2. Їжа, яку повторно жують.

Вулицею вздовж села пройшла череда худоби, залишивши за собою молочний запах жуйки (Чорн., Визвол. земля, 1959,152);

// Предмети, які вживаються людьми для жування.

Маленький дідок виплюнув чорну тютюнову жуйку (Трубл., І, 1955, 310);

*Образно. Чи це буде захоплена розповідь, чи нудна жуйка, завчений переказ? (Донч., V, 1957, 406);

*У порівн. Почав [дядько] потроху читати і так уважно читає, що що де не вичитає, те пам’ятає і двічі, як корова жуйку, пережує (Коцюб., І, 1955, 467).

Жува́ти жу́йку:

а) повторно пережовувати їжу, що повертається з шлунка в ротову порожнину.

Троє [оленів], в тому числі і оксамитовий, продовжували навстоячки жувати жуйку (Трубл., II, 1950, 25);

// зневажл. Приймати їжу; їсти.

Васька цілий день жував жуйку;

б) (перен.) настирливо і нудно повторювати те саме.

..внушає [Каутський] німецьким читачам думку, ніби в Росії фабрики передаються окремим робітникам! І Каутський після цього на протязі десятків і десятків рядків жує жуйку про те, що фабрики не можна передавати поодинці робітникам! (Ленін, 28, 1951, 284).