1. Словник української мови в 11 томах

жужіль

ЖУ́ЖІЛЬ, жу́желі, ж. і жу́желю, ч. Те саме, що жу́желиця¹ 1.

Ніде не буде ні диму, ні газу, ні кіптяви та жужелі (Рудь, Гомін.., 1959, 90);

До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні, як масті сірійського крамаря (Тулуб, Людолови, II, 1957, 15);

*Образно. Франко розрізняв дві культури в російському суспільстві — культуру прогресивну і культуру реакційну, яка в його очах була половою і жужелем (Рад. літ-во, 3, 1957, 52);

*У порівн. В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жужіль — жу́жіль іменник жіночого або чоловічого роду відходи плавки металу Орфографічний словник української мови
  2. жужіль — див. попіл; шлак Словник синонімів Вусика
  3. жужіль — ЖУЖЕЛИЦЯ тех. шлак; (у печі) перегар; пор. ПОПІЛ. Словник синонімів Караванського
  4. жужіль — жужелі, ж. і жужелю, ч. Те саме, що жужелиця I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жужіль — I. ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (залишки після згоряння твердого палива), ЖУ́ЖІЛЬ, ЗГАР. Було із кузень понад яр, На гостру жужелицю-згар, що розкотилась по землі, Спочити вийдуть ковалі (М. Шпак); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні (З. Тулуб). Словник синонімів української мови