забивати

вбива́ти (забива́ти) / вби́ти (заби́ти) клин між ким, кому і без додатка. Роз’єднувати, сварити кого-небудь між собою. — Спить і уві сні бачить, як нашу дружбу порушити, клин між нами вбити (В. Собко); — Нікому не вдасться вбити клин і розколоти дружбу цих двох талановитих юнаків (З газети); — Як забити вам клин, Все докопується, Бо від заздрощів він Ледь не лопається (Д. Білоус).

забива́ти / заби́ти ба́ки кому і без додатка. 1. Розмовами, балачками відвертати чиюсь увагу від кого-, чого-небудь. Нема чого забивати баки тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Леся Українка); (Панас (до Сокуренка):) Читав? Чи це насправжки, чи, може, туману напускаєш? Може, так тільки хочеш .. баки забить? (М. Кропивницький). 2. Не давати кому-небудь сказати щось; доводити до отупіння, затуркувати. З себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик гострий,— кожному забиває баки (Б. Грінченко); Попробував би (хто-небудь) що брехнути, так так баки і заб’ють, і вже з брехунів ніяк не вийдеш (Г. Квітка-Основ’яненко).

забива́ти / заби́ти го́лову чим. 1. Обтяжувати себе піклуванням, турботою і т. ін. про когось, щось. (Дубов:) Я пробуду у відрядженні не більше тижня, а ви дивіться, щоб у нас тут було все гаразд. А більше нічим не забивайте собі голову (М. Ю. Тарновський). 2. Перевантажувати думки, пам’ять, свідомість чим-небудь зайвим, непотрібним. До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці. Я, підскакуючи, ходив по місту, дивився на море й забивав голову різною романтикою (Ю. Яновський).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

забива́ти / заби́ти козла́. Грати в доміно. Всі любили на Дніпропетровському агрегатному заводі .. “забивати козла” (З газети); — Ходімо до мене,— запропонував Серпень ..— Я в купе сам. Козла заб’ємо (Ю. Мушкетик). козла́ позабива́ти (якийсь час). (Василь Панасович:) До пенсії лишилось кілька днів... (Печений:) Козла позабивати захотіли? (О. Підсуха).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); (Морозиха:) Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька). 2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович). 3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш). 4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забивати — забива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забивати — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. забивати — (у землю) вбивати; (дошками) зашивати, закривати; (мотлохом) заповнювати, захаращувати, загачувати; (худобу) убивати; (голову) обтяжувати, перевантажувати, (дитину) затуркувати; (у кайдани) кувати, заковувати; (снігом) замітати, засипати... Словник синонімів Караванського
  4. забивати — Забивати, бити, збивати, зчиняти, здіймати, зняти «У селі забили тривогу»; «В артілі забили сполох», — читаємо в сучасних оповіданнях, і нам ясно, що краще було б авторам підшукати інші дієслова замість забити, що має багато значень. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. забивати — -аю, -аєш, недок., забити, -б'ю, -б'єш, док. 1》 перех. Б'ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь; вбивати. || Ударами, різкими поштовхами вганяти, заганяти куди-небудь. 2》 перех. Прибиваючи дошки, щити і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. забивати — забива́ти : ◊ забива́ти ба́ки (ба́кі) → баки ◊ забива́ти цвя́хи → цвях Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. забивати — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. забивати — Забива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. забивати — ЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док. 1. перех. Б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь; вбивати. Кілочки в землю забивали, На знак, де військові стоять (Котл. Словник української мови в 11 томах