1. Фразеологічний словник української мови

забирати

кат його́ (її́) (ма́му) бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький). 2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться (Левко), різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають (Івана), кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар). 3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть (німці), кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

чорт (біс) (його́ (вас, тебе́ і т. ін.)) бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. (Красовська:) Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі (квартиру) наймать! (Саша:) Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик). 2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. (Бугров:) Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забирати — забира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забирати — (силою) брати, відбирати, віднімати, ід. видирати з рота; (терен) захоплювати, займати, окуповувати, окупувати; (людей) затримувати, заарештовувати, полонити; (- злість) поймати, опановувати, охоплювати; (ліворуч) повертати; (із сл. вище,) ІД. здійматися вгору. Словник синонімів Караванського
  3. забирати — -аю, -аєш, недок., забрати, -беру, -береш, док. 1》 перех.Брати що-небудь собі, із собою. || Схопивши, охопивши рукою (руками або яким-небудь знаряддям), брати щось. || Витягати, висмоктувати з чого-небудь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забирати — забира́ти: ◊ забира́ти голос → голос Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. забирати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. забирати — Забира́ти, -бира́ю, -бира́єш; забра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть; забра́в, -бра́ла; забери́, -бері́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забирати — ЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. Брати що-небудь собі, із собою. [Дон Жуан:] Чому мені не взять сього плаща? Адже я цілий спадок забираю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах