забирати

Значення в інших словниках

1. забирати — забира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. забирати — (силою) брати, відбирати, віднімати, ід. видирати з рота; (терен) захоплювати, займати, окуповувати, окупувати; (людей) затримувати, заарештовувати, полонити; (- злість) поймати, опановувати, охоплювати; (ліворуч) повертати; (із сл. вище,) ІД. здійматися вгору. Словник синонімів Караванського
3. забирати — -аю, -аєш, недок., забрати, -беру, -береш, док. 1》 перех.Брати що-небудь собі, із собою. || Схопивши, охопивши рукою (руками або яким-небудь знаряддям), брати щось. || Витягати, висмоктувати з чого-небудь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. забирати — кат його́ (її́) (ма́му) бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Фразеологічний словник української мови
5. забирати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. забирати — Забира́ти, -бира́ю, -бира́єш; забра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть; забра́в, -бра́ла; забери́, -бері́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. забирати — ЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. Брати що-небудь собі, із собою. [Дон Жуан:] Чому мені не взять сього плаща? Адже я цілий спадок забираю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах