1. Великий тлумачний словник сучасної мови

забирати

забира́ти

-аю, -аєш, недок., забрати, -беру, -береш, док.

1》 перех.Брати що-небудь собі, із собою.

|| Схопивши, охопивши рукою (руками або яким-небудь знаряддям), брати щось.

|| Витягати, висмоктувати з чого-небудь.

2》 перех. Вести, везти кого-небудь із собою, до себе.

Кат [його (її і т. ін.)] забирай — сталі звороти, які виражають зневажливе, байдуже ставлення до того, про кого або що йде мова, обурення або захоплення.

3》 перех. Насильно брати, віднімати силою в кого-небудь.

|| Наступаючи, захоплювати, займати населений пункт, яку-небудь територію і т. ін.

|| Заливати, затопляти.

|| перен. Позбавляти кого-небудь чогось.

|| перев. док. Потай або насильно взяти, вивести.

4》 перех., розм. Заарештовувати, затримувати кого-небудь.

5》 перех. і без додатка, перен., розм. Опановувати, охоплювати кого-небудь (про якесь почуття, стан і т. ін.).

6》 перех. Віднімати (час, енергію і т. ін.).

7》 перех., рідко. Сильно діяти на кого-небудь, даватися взнаки.

8》 неперех. Змінювати напрям руху, відхилятися від попереднього напряму; повертати.

|| Змінювати висоту, глибину руху.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забирати — забира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забирати — (силою) брати, відбирати, віднімати, ід. видирати з рота; (терен) захоплювати, займати, окуповувати, окупувати; (людей) затримувати, заарештовувати, полонити; (- злість) поймати, опановувати, охоплювати; (ліворуч) повертати; (із сл. вище,) ІД. здійматися вгору. Словник синонімів Караванського
  3. забирати — забира́ти: ◊ забира́ти голос → голос Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. забирати — кат його́ (її́) (ма́му) бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Фразеологічний словник української мови
  5. забирати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. забирати — Забира́ти, -бира́ю, -бира́єш; забра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть; забра́в, -бра́ла; забери́, -бері́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забирати — ЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. Брати що-небудь собі, із собою. [Дон Жуан:] Чому мені не взять сього плаща? Адже я цілий спадок забираю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах