1. Фразеологічний словник української мови

забути

забу́ла смерть про кого. Хтось дуже довго живе, не вмирає. — Забула десь і тая смерть про мене.— Зітхнувши тяжко, він (дідок) озвавсь (Л. Глібов).

забу́ти (і) доро́гу. Перестати відвідувати кого-, що-небудь; довго не бувати десь. Наш шановний зоотехнік забув і дорогу на ферму (Я. Гримайло); — Я ж і кажу — дорогу забув до нас. Скоро й рідного брата не пізнаватимеш (В. Захарченко).

забу́ти язика́ в ро́ті. Втратити здатність говорити (через переляк, розгубленість тощо). Андрій з ляком дивився на Ґудзя. Він навіть язика забув у роті (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забути — забу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забути — див. забувати Словник синонімів Вусика
  3. забути — (перестати пам’ятати, згадувати кого-, що-небудь) вибити [собі] з голови кого, що; викинути з голови (з думки, з пам’яті) кого, що; покинути думку про кого, що; викреслити з свого життя (з свого серця) кого... Словник фразеологічних синонімів
  4. забути — див. забувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забути — забу́ти: ◊ забу́ти на а́мен → амен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. забути — Забув біду, по своїм діду. Забув свою давну нужду. Забув, мов заорав. Орана земля закриває усі сліди. Не забуду до гробової дошки. Не забуду до смерти. Не забуду, доки жити буду. Буду пам'ятати ціле своє життя. Ти вже забула, коли бита була. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. забути — Забу́ти, -бу́ду, -бу́деш, -бу́де; забу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. забути — ЗАБУ́ТИ див. забува́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. забути — Забути, -ся см. забувати, -ся. Словник української мови Грінченка