1. Фразеологічний словник української мови

зайчик

за́йчики в голові́ стриба́ють у кого. Хто-небудь легковажний, безтурботний або дурний, недоумкуватий. Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (С. Васильченко). за́єць у голові́. — Чи в його всі вдома? Зайця, часом, в голові немає? (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайчик — за́йчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зайчик — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. зайчик — (відсвіт дзеркала) світельце. Словник синонімів Караванського
  4. зайчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до заєць. 2》 Світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею. || Взагалі плямка світла (зазвичай рухлива), яка пробивається крізь що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зайчик — А, ч. і ж. Коханий(а). Мій зайчик купив мені нову шубку! Словник сучасного українського сленгу
  6. зайчик — За́йчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зайчик — ЗА́ЙЧИК, а, ч. 1. Зменш.— пестл. до за́єць. Купа грибів заворушилась, з-під неї вискочили малесенькі зайчики й почали плигати один через другого (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. зайчик — Зайчик, -ка м. 1) ум. отъ заєць. Зайчик-лапанчик. Рудч. Ск. II. 1. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2. 2) Часть снаряда для пряденія шерсти, состоящая изъ двухъ вертикальныхъ параллельныхъ столбиковъ, прикрѣпленныхъ къ постаменту изъ доски. Словник української мови Грінченка