1. Словник української мови Грінченка

зайчик

Зайчик, -ка

м.

1) ум. отъ заєць. Зайчик-лапанчик. Рудч. Ск. II. 1. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2.

2) Часть снаряда для пряденія шерсти, состоящая изъ двухъ вертикальныхъ параллельныхъ столбиковъ, прикрѣпленныхъ къ постаменту изъ доски. Каждый столбикъ имѣетъ кожаную петлю, въ которую вкладывается прядильное веретено. Вас. 153.

3) Движущіяся солнечныя пятна, отблескъ отъ воды, зеркала, движущійся по стѣнѣ и пр. Сонце ускоче у вікно, забігає зайчиками по стінах, по долівці. Мир. Пов. II. 120.

4) Родъ дѣтской игры. Ив. 72.

5) раст. Lepidium ruderale L. ЗЮЗО. І. 126.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайчик — за́йчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зайчик — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. зайчик — (відсвіт дзеркала) світельце. Словник синонімів Караванського
  4. зайчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до заєць. 2》 Світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею. || Взагалі плямка світла (зазвичай рухлива), яка пробивається крізь що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зайчик — А, ч. і ж. Коханий(а). Мій зайчик купив мені нову шубку! Словник сучасного українського сленгу
  6. зайчик — за́йчики в голові́ стриба́ють у кого. Хто-небудь легковажний, безтурботний або дурний, недоумкуватий. Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (С. Васильченко). за́єць у голові́. Фразеологічний словник української мови
  7. зайчик — За́йчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зайчик — ЗА́ЙЧИК, а, ч. 1. Зменш.— пестл. до за́єць. Купа грибів заворушилась, з-під неї вискочили малесенькі зайчики й почали плигати один через другого (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах