закаблук
дава́ти / да́ти ли́ха закаблу́кам (закабла́м) (і переда́м). Запально, темпераментно танцювати. Хлопці посеред вагона давали лиха закаблукам, бо як же ти не танцюватимеш, коли війні каюк і їдеш додому (П. Загребельний); Колись тут .. збиралася .. молодь і під троїсті музики давала лиха закаблукам і передам (С. Добровольський); Отак! Та ще й приспіває козак: .. Дам лиха закаблукам, Дам лиха закаблам (Т. Шевченко).
сади́ти закаблу́ками. Завзято, із запалом танцювати. Садить Ванька закаблуками (Остап Вишня).
уда́рити в закаблу́ки. Завзято затанцювати. В червоних штанях оксамитних… Іде козак.— Ох, літа! літа! Що ви творите? — Старий ударив в закаблуки, Аж встала курява! Отак! (Т. Шевченко); Як сонні, ходять (пари), сплівши руки, а тут би вихором пройтись, ударить шквально в закаблуки (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- закаблук — закаблу́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- закаблук — див. каблук Словник синонімів Вусика
- закаблук — -а, ч. 1》 Задня частина взуття, що охоплює п'яту. 2》 Те саме, що каблук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закаблук — КАБЛУ́К (тверда набійка на підошві взуття під п'яткою), ЗАКАБЛУ́К, ПІДБО́Р, КО́РОК, ПІДП'Я́ТОК заст., ОБЧА́С (ОБЦА́С) діал.; ШПИ́ЛЬКА розм. (дуже тонка набійка в жіночому взутті). Словник синонімів української мови
- закаблук — ЗАКАБЛУ́К, а, ч. 1. Задня частина взуття, що охоплює п’яту. Він був уже в чоботях і зіп’явся на носки тоді хитнувся на закаблуки, щоб розім’яти онучі на нозі (Смолич, Реве та стогне.. Словник української мови в 11 томах