замовити
замо́вити (заки́нути) (до́бре (прихи́льне)) сло́во (слове́чко) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь, посприяти комусь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (М. Коцюбинський); (Зеленський:) Дурно ніхто нічого не робе (робить); ви для мене, я для вас. (Дає гроші). Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяїна чоловік (І. Карпенко-Карий); Перед виконробом та кухарками замовив (батько) за неї словечко, Ліні аж незручно було за цю його непотрібну протекцію (О. Гончар). заки́нути (замо́вити) слівце́. — Хочеш, я за тебе (матері) слівце закину? — Не треба (Ю. Збанацький); — Оце ж недавно приходили люди, хотіли замовити слівце, щоб його обрали старостою села (М. Стельмах).
замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Ю. Тарновський); Ідеаліст нещасний. Заговорив зуби, а я знову збився (І. Микитенко). забала́кувати зу́би. — Ти мені зуби не забалакуй, я без твого Аристофана коників чула (О. Гончар). 2. Вводити в оману, дурити когось. — У нас її (філоксери) нема! Старі люди скільки живуть, а такого не бачили. Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня (М. Коцюбинський); — Умієш ти (цигане) замовити зуби, та щоб після цього в печінці не кололо (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- замовити — замо́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- замовити — [замовиетие] -оўл'у, -виеш; нак. -оў, -оўтеи Орфоепічний словник української мови
- замовити — див. замовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замовити — замо́вити: ◊ замовити труну́ в Курко́вського → Курковський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- замовити — (-влю, -виш) док., кого; крим., мол. Організувати вбивство когось на замовлення; найняти кілера для вбивства когось. Бабуся "замовила" бабусю, бо дуже вже ревнувала (УМ, 14.03.2001). БСРЖ, 198. Словник жарґонної лексики української мови
- замовити — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
- замовити — Замо́вити, -мо́влю, -виш, -влять; замо́в, -мо́вмо, -мо́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- замовити — ЗАМО́ВИТИ див. замовля́ти. Словник української мови в 11 томах
- замовити — Замовити см. замовляти. Словник української мови Грінченка