1. Словник жарґонної лексики української мови

замовити

(-влю, -виш) док., кого; крим., мол. Організувати вбивство когось на замовлення; найняти кілера для вбивства когось. Бабуся "замовила" бабусю, бо дуже вже ревнувала (УМ, 14.03.2001). БСРЖ, 198.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замовити — замо́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замовити — [замовиетие] -оўл'у, -виеш; нак. -оў, -оўтеи Орфоепічний словник української мови
  3. замовити — див. замовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замовити — замо́вити: ◊ замовити труну́ в Курко́вського → Курковський Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. замовити — замо́вити (заки́нути) (до́бре (прихи́льне)) сло́во (слове́чко) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь, посприяти комусь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (М. Фразеологічний словник української мови
  6. замовити — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. замовити — Замо́вити, -мо́влю, -виш, -влять; замо́в, -мо́вмо, -мо́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. замовити — ЗАМО́ВИТИ див. замовля́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. замовити — Замовити см. замовляти. Словник української мови Грінченка