1. Фразеологічний словник української мови

заносити

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить. Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко). куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький). куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки (нудьги), Нінко!.. Вона, як необ’їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заносити — зано́сити дієслово недоконаного виду приносити заноси́ти дієслово доконаного виду забруднити Орфографічний словник української мови
  2. заносити — (куди) приносити, вносити; (запах) доносити; (меч) підносити; (далеко) запроторювати, відносити; (снігом) засипати, замітати; (до реєстру) записувати; док. ЗАНЕСТИ, (водою) ф. затаскати, б. з. замчати. Словник синонімів Караванського
  3. заносити — I [заносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. (приносити) II [заноситие] -ноушу, -осиеш; нак. -си, -ноус'іт', док. (забруднити) Орфоепічний словник української мови
  4. заносити — I зан`осити-ошу, -осиш, недок., занести, -су, -сеш; мин. ч. заніс, -несла, -несло; док. 1》 перех. Несучи, доставляти, приносити що-небудь кудись, комусь. || Уносити знадвору в яке-небудь приміщення. || у сполуч. зі сл. вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заносити — ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам. Словник синонімів української мови
  6. заносити — Зано́сити, -но́шу, -но́сиш, -но́сять; зано́сь, -но́сьмо, -но́сьте; див. зане́сти́ заноси́ти, -ношу́, -но́сиш; заноси́, -носі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. заносити — Заносити, -шу, -сиш сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Словник української мови Грінченка