занудити

ну́ди́ти / зану́ди́ти (бі́лим) сві́том. 1. Перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності; нудьгувати. Сидиш та світом нудиш (Укр.. присл..); — Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той (А. Тесленко); — Князь Домінік, певно, занудив світом без молодої компанії (І. Нечуй-Левицький); Засумував же тяжко наш Осауленко після сього, занудив світом несказанно (П. Куліш). нуди́ти серде́ньком. — Чого вночі блудиш і серденьком нудиш? (П. Куліш). 2. по кому, за ким, без кого—чого і без додатка. Перебувати в стані тривоги, неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без когось, чогось. (Чумак:) Зірко моя, серце моє. Я ж по тобі світом нуджу (С. Руданський); (Маруся:) Ох, Микито,.. Нудиш світом за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе!.. (М. Кропивницький); — Та й він мене так само любив та й отак світом нудив без мене. А ти цього не знаєш (Л. Мартович); Не співає чорнобрива, .. Білим світом нудить. Без милого батько, мати — як чужії люде (Т. Шевченко). 3. Жити в тяжких умовах, не відчуваючи сенсу життя; животіти. В час, як ти (про Т. Г. Шевченка) в неволі нудив світом На чужині, В твоїй душі все квітли пишним цвітом Твої пісні (В. Самійленко); — Як світом нудити, то краще й не жити! (М. Вороний). 4. Бути незадоволеним життям, відчувати нехіть до життя. Вона мала шматок хліба, теплу хату,..чого ж сумувати їй, чого нудити світом? (Л. Яновська). нуди́тися сві́том. Він журився, вибухаючи кашлюком під комином, та нудився світом, думаючи, що без долі пропаде (Д. Косарик).