засилати
сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) (за рушника́ми) до кого і без додатка, етногр. Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати. Через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (до Марійки) (М. Стельмах); Зачали парубки засилати старостів до дівчат (Г. Квітка-Основ’яненко); Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини..); — За півгодини Микита дістав згоду Прісиних батьків, щоб прислати старостів (А. Кащенко). посила́ти за рушника́ми. Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Т. Шевченко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засилати — (на каторгу) висилати, запроторювати; (старостів) присилати, посилати; (вітання) слати, переказувати, передавати, пересилати. Словник синонімів Караванського
- засилати — -аю, -аєш, недок., заслати, зашлю, зашлеш, док., перех. 1》 Караючи, позбавляти права жити в якомусь районі, області, відправляти далеко за межі цієї території. 2》 Направляти кого-небудь до когось, кудись з яким-небудь дорученням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засилати — засила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- засилати — ЗАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСЛА́ТИ, зашлю́, зашле́ш, док., перех. 1. Караючи, позбавляти права жити в якомусь районі, області, відправляти далеко за межі цієї території. Указами 1822-1824 рр. Словник української мови в 11 томах
- засилати — Засилати, -лаю, -єш сов. в. заслати, -шлю́, -шлеш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. Словник української мови Грінченка