1. Фразеологічний словник української мови

засліпити

заслі́плювати / засліпи́ти о́чі чиї, кому. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити, правильно сприймати і оцінювати дійсність. Що затьмарює їм душу, що засліплює очі? Те саме, що й до війни. Якийсь дефект виховання і стилю нашого життя. Холод формалізму (О. Довженко); Але Роман не зрозумів (Петра). Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він. Холод у душі ліг каменем зневіри (П. Дорошко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засліпити — засліпи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. засліпити — див. засліплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засліпити — СЛІПИ́ТИ (про яскраве світло чого-небудь — заважати добре бачити), ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ рідше. — Док.: засліпи́ти, осліпи́ти. Хоч сонце сліпить, але я бачу, що ми таки пливемо (М. Словник синонімів української мови
  4. засліпити — ЗАСЛІПИ́ТИ див. заслі́плювати. Словник української мови в 11 томах
  5. засліпити — Засліпити, -ся см. засліпляти, -ся. Словник української мови Грінченка