1. Фразеологічний словник української мови

засліплювати

заслі́плювати / засліпи́ти о́чі чиї, кому. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити, правильно сприймати і оцінювати дійсність. Що затьмарює їм душу, що засліплює очі? Те саме, що й до війни. Якийсь дефект виховання і стилю нашого життя. Холод формалізму (О. Довженко); Але Роман не зрозумів (Петра). Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він. Холод у душі ліг каменем зневіри (П. Дорошко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засліплювати — заслі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. засліплювати — Сліпити; (розкішшю) вдаряти в очі, аж за очі хапати. Словник синонімів Караванського
  3. засліплювати — -юю, -юєш і засліпляти, -яю, -яєш, недок., засліпити, -сліплю, -сліпиш; мн. засліплять; док., перех. 1》 Псуючи зір, очі, робити сліпим кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. засліплювати — СЛІПИ́ТИ (про яскраве світло чого-небудь — заважати добре бачити), ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ рідше. — Док.: засліпи́ти, осліпи́ти. Хоч сонце сліпить, але я бачу, що ми таки пливемо (М. Словник синонімів української мови
  5. засліплювати — Заслі́плювати, -люю, -плюєш і засліпля́ти, -пля́ю, -пля́єш; засліпи́ти, -плю́, -лі́пиш, -лі́плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. засліплювати — ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. заслі́плять; док., перех. 1. Псуючи зір, очі, робити сліпим кого-небудь. І фашисти ясні очі Засліпили Ворокуті… (Нагн., Вибр. Словник української мови в 11 томах