засліплювати

ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. заслі́плять; док., перех.

1. Псуючи зір, очі, робити сліпим кого-небудь.

І фашисти ясні очі Засліпили Ворокуті… (Нагн., Вибр., 1950, 25);

// Спрямовуючи яскраве світло в очі або засипаючи, заліплюючи їх чим-небудь, позбавляти людину можливості добре бачити.

Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська (Гончар, II, 1959, 435);

Сонце засліпляло їй очі, і вона мружила їх, схиливши голову набік (Ткач, Плем’я.., 1961, 135);

Пісок, що югою здіймався на глухій дорозі і засліплював очі, хрумтів на зубах (Кучер, Чорноморці, 1956, 104);

Кружляє й мете і немов засліпити Снігами їх хоче ця звихрена тьма (Перв., II, 1958, 404);

// безос.

— У мене горе — до хати залетіла віспа.. Всі четверо дітей лежать камнем, личко залило, засліпило оченята (Чаб., Балкан. весна, 1960, 126);

// розм. Закривати, робити непрозорим або невидним.

Після села Білівки та річки Коротай поземка стала збільшуватися, перейшла на звичайний у цих місцях буран. По землі неслися оті важкі хмари, ..засліплюючи лобове скло автомашин та збиваючи їх із шляху (Ле, Право.., 1957, 249);

Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (Граб., І, 1959, 289).

2. перен. Вражати красою, блиском і т. ін.

Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (Стор., І, 1957, 372);

Хлопця засліпила Юна господиня (Ющ.., Люди.., 1959, 24).

3. перен. Позбавляти здатності правильно розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь.

— Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхав тебе до загибелі (Фр.. VI, 1951, 63);

— Вас засліпила безпідставна ненависть до Каргата (Шовк., Інженери, 1956, 389).

◊ Заслі́плювати (засліпи́ти) о́чі кому на що — позбавляти можливості правильно сприймати що-небудь.

Ненавидів [Суліман] бідноту свого народу за релігійний фанатизм, який засліплював очі на дійсні причини його мізерного існування (Вільде, Сестри.., 1958, 358);

Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі. Підпора не боявся нічого (Коцюб., II, 1955, 97).