1. Фразеологічний словник української мови

заснути

спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там (на кладовищі) герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах). 2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заснути — засну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заснути — див. спати Словник синонімів Вусика
  3. заснути — [заснутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -сни, -с(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. заснути — див. засипати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заснути — I. ЗАСИПА́ТИ (ЗАСИНА́ТИ) (впадати в сон), ЗАСИПЛЯ́ТИ розм. — Док.: засну́ти, почи́ти рідше. Олексій заснув міцно, як засипають люди, звиклі до будь-яких умов і обставин (М. Словник синонімів української мови
  6. заснути — ЗАСНУ́ТИ див. засина́ти². Словник української мови в 11 томах
  7. заснути — Заснути см. засинати. Словник української мови Грінченка