затуманитися

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко). 2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).